(Копія) Тире між підметом і присудком

З неба як розтоплене золото ллється на землю блискучий світ сонця.

Сталося все що мусило статись.

У букварях ти наряджена і заспідничена поворозками зв’язана ледве жива...

От вони ці горожани!

Не будь тією людиною що догори щетиною

Думай не думай а вище себе не плигнеш.

Небо над дорогою синій кришталь.

Не міряй всіх на свій аршин.

Лелека символ батьківщини, сімейного щастя.

Наша ж історія культури це своєрідний храм, який цінний не тільки працею, що в нього вклали перші його будівники, а й працею всіх прийдешніх поколінь, без якої той храм давно перетворився б на руїни.

Чому саме верба одне з найшановніших дерев в Україні?

Він надзвичайно відповідальна людина.

Мої слова не зброя, а ридання.

Душа моя пустка холодна й німа.

Ці квіти спогади про світлі дні.

Відчути в окопі живу душу біля себе це справжнє щастя.

Вірний приятель то найбільший скарб.

То кремень а не чоловік.

Хліб усьому голова.

Говорити річ нудна.

Собор як свіча.

Мова не полова

Мова одяг думок.

Ти втілення добра.

Книги морська глибина.

Сини як зима і літо.

Кохання не іграшка.

Квітки конвалії найніжніші.

Усі ми не в тім’я биті.

Літні канікули улюблена пора.

Черешні в нашому саду розкішні.

Краса Дніпра оспівана в піснях.

Ми діти сонця і добра.

Читати нові світи відкривати.

Тиха вода завжди глибока.

Самотність як обірвана струна.

Твої очі як зорі.

Липневі дні неповторні.

Лиш боротись значить жить!

Я полководець миру і добра.

Життя прожити не поле перейти.

«Віють вітри…» за жанром пісня.

Сміле слово то наші гармати.

Поле як море.

Сиротою жити сльози лити.

Весна дівчисько в ластовинні.

Вода з вогнем не товариші.

Без витоки нема ріки як без коріння крони.