(Копія) Синтаксис і пунктуація. Повторення

Прийшла біловолоса зима.

Гнуться віти до землі.

Ліс глухо мовчав.

Буяє трава молода.

Колючий вітер шарпав одяг.

Гайок привітно шелестить.

Хлопець ухопив сокиру.

Батько цвьохнув батогом.

Славко хитро глянув на Грицька.

Санки понеслися далі.

Непомітно підкрадається осінь.

Скоро прийдуть холоди.

Затихли останні звуки.

Пролунали гучні оплески.

Птахи голосно курличуть.

Люди на березі хвилювались.

Прокидалось усе та цвіло навкруги.

Математичні задачі бувають різні: прості і складні, хитрющі і підступні.

Несподівано птах проковтнув і воду, і зернята.

Не кайся рано встати, а замолоду вчитись.

Кривенька, мабуть, нанесла в гнізді яєць.

Найбільше Федькові діставалося за Толю.

Прокиньтеся, малята, погляньте у вікно.

Мамо, іде вже зима.

Все на землі прагне сонця, спокою, радості, волі.

Здається, лебеді щось забирають з рідної землі.

Мрії ткались золото-блакитні, спокійні, тихі.

Сонце сховалося за хмари.

Коні звернули з дороги і побігли праворуч.

Дзеленчали дзвоники у школах, радісно горіли ліхтарі.

Василько підвівся, підбіг до саней.

Я подумав, що то пронеслась ворона.

Усе добре переймай, а зла—уникай.

Згадую: так я в дитинстві любив вибігти вранці із хати.

Завбачливі господарі нагадували:«Восени будь щедрим, а взимку – ощадливим».

«Почекаю, може, хто над'їде»,—подумав Василько.

«Так, бачу, ти усім тут добре надоїв»,— Кіт Вовкові сказав.

Мама сказала: «Цій дівчинці потрібно їсти мед і суниці».

«Ну, от і чуб цілий», — подумав хлопець і зрадів.

Дідусь дививсь кудись у далечину і не помічав нового сусіда.

Всі позадирали голови і стежили за польотом кульки.

Зірвався вітер, і над сквером виникла зловісна постать.

Шумить, і шепче, і тривожить зрадливий дощ.

Качка одразу накинулась і на воду, і на просо.

Візьміть мене, лелеченьки, на свої крилята.

В повітрі дощ, і гречка пахне тепло.

Тут все моє – і луг, і гай.