(Копія) Синтаксична норма. Пунктуаційна норма

Пройшла негода, і знову настали ясні погожі дні.

В очереті сплескувала, і бавилася, і хвостом билася об хвилю чимала рибина.

Солов'їні пісні сколихнули тишу й наповнили її незбагненною мелодією.

Не лінися рано встати й замолоду багато знати.

Григорій тихо свиснув і собаки вмить опинилися біля нього, кидались під ноги, радісно лащились.

Його звільнили з-під снігу і секунди переляку загального перетворилися в дружній регіт.

Страшний галасливий клубок розпався і його витягали, затоптаного в кучугуру снігу.

Тоді старий припускав ще дужче і по нетрах шугало його страхітне гукання.

Десь далеко сурмив ізюбр і луна котилася нетрами.

Чи то праця задавила молодую силу, чи то нудьга невсипуща його з ніг звалила

На щастя, буря скінчилася швидко, й люди не постраждали.

Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки.

Там біла троянда розквітла і пахнуть її пелюстки.

Лиш сад у вікна задививсь, і днюють сни по оборогах, і мамин смуток постеливсь трьома стежками від порога.

Бачив хлопця й не сказав якого.

Не знав він якого ти роду.

Повідомив маму коли приїде.

Усім розказав що мають робити.

І якщо пісня вийде в люди, то пломінь серця не згашу.

Я впевнений, що хоч важко йти до вершини, кінець дороги того вартий.

Народна мудрість нагадує, що коли не хочеш лиха мати, треба рано вставати.

Я позволю собі скористуватися з сього і якщо зможу пришлю Вам рукопис.

Мене цікавить не чому це трапилося, а чому ви так реагуєте.

Кажіть правду: і ви будете оригінальні.

Було Відродження у нас, у тій нещасній Україні; воно – розстріляне й донині життю навчає свинопас.

Найпрацьовитішим на землі є час, тому що навіть коли всі сплять, він робить свою справу – летить.

де калини віти тихо шелестять.

на вербах трусить листячко руде.

ліси багрянцем вкрилися кругом.

а літо хоче квітом доцвісти.

багряним літеплом укрила ясени.

Іван Франко писав «Народи тільки тоді зможуть досягнути щастя й свободи, коли всі будуть ученими працівниками».

«Бути людиною, – стверджував Антуан де Сент-Екзюпері – це означає відчувати, що ти за все відповідаєш».

«Людина не для того створена, щоб терпіти поразки… – писав Ернест Хемінгуей. Людину можна знищити, але її неможливо перемогти».

«Багато величного є на Землі, але немає нічого більшого, як людина» – переконував славетний драматург Софокл.

«Ми – не безліч стандартних «я», – стверджував Василь Симоненко і додавав: – А безліч всесвітів різних».

Хай замріяна весна тобі розкаже як вірно я тебе кохаю.

Ні не клич мене весно казала я їй не чаруй і не ваб надаремне.

А жовте листя осені шепоче щоб швидко-швидко йшла вже геть.

Хто вам сказав що я слабка що я корюся долі?

Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина.

А тепер у серці щось тремтить і грає, як тремтить на сонці гілка золота.

Щасливих днів п'янку любов, як пісню, серцем вимрію.

Степи лежать, мов зачаровані, залиті сяйвом голубим.

І грає арфа, мов у сні, про щось солодке і болюче.

Коли виявилося, що Леся Українка не може навчатися в університетах, вона стала наполегливо здобувати освіту самостійно.

Леся Українка наполегливо здобувала освіту самостійно, тому що не мала можливості навчатися в університетах.

Через те що Леся Українка не мала можливості навчатися в університетах, вона наполегливо здобувала освіту самостійно.

Хоч Леся Українка не мала можливості навчатися в університетах, вона наполегливо здобувала освіту самостійно.

Якщо Леся Українка наполегливо здобувала освіту самостійно, значить вона не мала можливості навчатися в університетах.

1, 2, 3, 4, 5, 6

1, 3, 7

3, 4, 5, 7

1, 5, 7, 8

1, 5, 7

Глибше орати – більше хліба мати.

Прийде осінь – у засіках буде хліб золотий.

Посієш вчасно – уродить пшениця рясно.

Знаю: ми поборемо всі перешкоди.

Вона здавалось навіть не розуміла що воно таке те кохання.

І не було тим нетрям кінця-краю і не було здавалось краю тій дорозі.

Пісня здавалось бриніла вже в ньому.

Йому здавалось ніби дівчина погубила за своїм слідом квітки і зорі.