(Копія) Способи вираження присудка

Чумацький Шлях освічує дорогу від Криму до Києва.

Крізь щілину пробивається кілька сонячних променів.

Оця реальна мить вже завтра буде спомином.

Стежкою наближалися дві молодиці.

Хвилею зеленою здіймається навесні Батиєва гора.

Я з радості плакав у сні.

Тут ми з Піратом і кинулись до моркви.

П’ятірка сивих плотарів сиділа в тінях яворів.

Твоє життя — то зорі світанкові, то сонце у негоду, дощ у спеку.

Десятки шкіл розпочали навчальний рік у нових приміщеннях.

Кожен з нас любов свою зберіг від зради, від зневаги і від смерті.

Чорне море омиває Кримський півострів.

Визволені не можуть забути своїх визволителів,

І залишився стояти дуб на злість усім вітрам і грозам.

Буде змушений упасти мертвим хижий птах.

Говорити річ нудна

Ми нічого спинити не в силі.

Іти мені додому неблизький світ.

Сідати за стайню збирається сонце.

Стати хліборобом радили мені з дитинства.

Море було безбарвне, аж чорне.

Гірські печери ще затоплені водою.

Будуть тебе кликать у сади зелені хлопців чорночубих диво-наречені.

Щире кохання не вкрите серпанками.

Вести всі роботи з дотриманням графіка — золоте правило.

О вісімнадцятій тридцять буду обов’язково.

Найбільша наша турбота — виробити спільні рекомендації.

Гарним був Київ цього свіжого осіннього ранку.

Будить спогад давня пісня, пада в трави і зника.

Художник щоразу все мусить відкривати заново.

Цієї осені Петрик стане вже школяриком.

Сорок вісім могутніх струменів злилися в один велетенський водоспад.

У містах земля одягнена в камінь і залізо.

Гомоніти з великим начальством було для мене втіхою.

У справедливих армій доля завжди прекрасна.

На гіллі рясному цвіт немов сніжинки.

Став би я при дорозі наче явір самотній.

Ліс стояв розхристаний, спустошений і дикий.

Я став п’ятим серед них.

Ось я й закінчив писати свій роман.

Моє серце прагне буять на просторі!

А ось тепер будемо вечеряти всі разом.

На дніпровській долині ромашка побита зів’яла.

Хай знає дівчина хто її любить.

Селяни виходять на городи поля копають і висівають у землю насіння.

За тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата.

Звитяги наші муки і руїни безсмертні будуть у її словах.

Лози кручі висип ліс усе блищить і сяє на сонці.