(Копія) Складнопідрядні речення з підрядними способу дії, міри і ступеня

А оскільки клей наносили нерівномірно.

Б хоч ніхто й не сподівався на перемогу.

В бо створене власними руками дороге.

Г що аж земля навколо здригається.

Д як кожен з нас і планував.

А Як парость виноградної лози, плекайте мову.

Б Моєму серцю снишся ти, як морю сняться урагани.

В Розливається кров і по жилах тече, ніби пахне вона лободою.

Г На рідні землі сіячі вертають, щоб сіяти святе своє зерно.

Д Зроби так, щоб серце моє солов’їне забуло очей тих блакить.

А Малі дерева схожі на дорослих, як діти на своїх батьків.

Б Серед великої тиші чулось тільки, як шелестіли листочки.

В Умій жити так, щоб у тебе з другом була єдність духу, ідеалів.

Г Я лиш інструмент, в якому плачуть сни мого народу.

Д Люблю, коли хвилі юрбою шумують, ламаючи лід.

А коли сонце заховалося за хмару.

Б хоч негоди прогноз не обіцяв.

В так що птахи вмить розлетілися.

Г що аж шибки затряслися в домі.

Д якого ой як чекали в таку посуху.

А Стара верба од старості зомліла, забула, що сказав їй водяник.

Б За все, що взяв од пирога життя, платити доведеться по рахунку.

В Лани зеленого збіжжя, що саме красувалося в той час, дрімали тихої ночі.

Г Цвіте липа так буйно й розкішно, що все місто плаває в
задумленому мареві.

Д Ти ніяк не можеш зрозуміти, що без науки неможливий розвиток суспільства.

А Я знову згадав ті хвилини, що душу п’янили мою.

Б Міста ми бачили, де котиться з узбіч хвилястий виноград,

В Настав час, коли вечірній сутінок швидко западає в нічний.

Г І чим глибше за пагорби поринало сонце, тим нижчою співала заграва.

Д Поки геній стоїть, витираючи сльози, метушлива бездарність отари свої пасе.