(Копія) Складнопідрядні речення. Складнопідрядні речення з підрядними означальними та з'ясувальними. Складнопідрядні речення з підрядними місця та часу

На тиху ніч, на вечір золотий у синє небо висипали зорі.

Проводжають мене чорні очі ожин, між березами дуб заблудився крислатий.

Листя вмирає й на брук осипається.

Життя біжить, як музика дзвенить.

Кажуть, сум не ділиться нітрохи, - ми поділим мужність і любов

Здавалося, навіть дихається сьогодні легше, ніж завжди.

Я, стомлений життям, приліг під тінню осокора, мов Одісей, натомлений блуканням.

Блискучі, ясні зорі так вистилали небо, мов хто висипав їх з коша.

коли почало сходити золоте сонце.

хоч нас умовляли цього не робити.

що давно обріс цікавими легендами.

щоб сховатися від пекучого сонця.

аби до вечора повернутися додому.

І де в світі тая сила, щоб в бігу його спинила?

Море так бадьоро хлюпає, що аж слухати любо.

Так літував Іван у полонині, аж доки вона не спустіла.

Благословен, чий труд прекрасний життя здіймає із руїн.

Де літо маки стеле килимами, дитя в городі ходить коло мами.

Пахнуть хлібом слова, що мене їх навчила мати.

Благословенна та ясна година, коли буквар до рук бере дитина…

В долині Тигра і Євфрата, котру заносить жовтий мул, поблякне слава Герострата перед твоєю, місто Ур!

Уже тріпочуть темні крила ночі, де сонячний промінь зника.

Олесь, який плив поруч, допоміг мені вийти на берег.

Подвір’я затінює крислата яблуня, що росте під хатою.

Огірок, що зжовк на сонці, був дуже несмачний.

Думки, які роїлися в хлопцевій голові, не давали заснути.

Пасічник дав скуштувати меду, що пахнув липою.

коли настане слушна мить.

якщо наполягатимуть друзі.

як велить чисте сумління.

про що мовчить більшість.

хоча на творчість немає часу.

Література, яка мала Тичину і Довженка, не має права здрібніти.

Спинюсь я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.

І як за сонцем повертає сонях, так довго вслід чомусь дивились ми.

Хоча на історії дід і не знався, та все ж із ним цікаво було побалакати.

Мирон бережно підступав до станції, де вже потяга не було.

Перед хатою, де яколись ходив, зацвів для матері осінній пізній сонях.

Просто я дивлюсь телесеанс, де лебеді кружляють у блакиті.

Всю довгу зиму птиці пам'ятали, де рідні гнізда восени лишали.

Спочивав я на галявині, де в столітній славі дуб здіймався в небеса.

Місця, де зроду не бували ми, лежать десь на краю землі.

Лінія довершеності й зламу там, де сонце думає зійти.

Добре йти з думками наодинці у краю, де молодість пройшла.

Надто тяжко ступати незворотною дорогою, де втрачено початки і кінці.

Я дуже люблю день, ...

Відчуття свята посилюється, ...

Настав час, ...

Речення ... неускладнене.

Завжди збираємося того вечора, ...

бо були вони щасливими.

щоби ненадовго повернутися назад.

хоч і швидко вони промайнули.

доки буду топтати ряст.

дарма що вони були дуже давно.