(Копія) Складнопідрядні речення. 9 клас

А навкруги так тихо, що росинка з листа не скотиться.

Є такі гірські вершини, що сягають аж під зорі.

Усе, що відбувається в світі природи, має свій смисл.

Коли вже народився ти поетом, – за все відповідай у цім житті.

Зорею станьмо для людей отих, яких на світі вже нема в живих.

Місяць повис над ставом, нитку сріблясту в’яже, щоб таємниці неба і землю людей з’єднати.

Під тихе рипіння морозу я казку стару пригадаю, як тихо шепочуться лози весною в подільському краю.

У досвітньому небі сизіли далекі пера непорушних хмар, наче над цією землею летіло з усіх усюдів безліч перелітних птахів.

Як одступиш од гармат на аршин, то вона од тебе на сажень.

Туди, де образи кохані, душа окрилена летить.

Щасливий той, хто виріс на Дніпрі, перетинав його бистрінь глибоку.

Десь високо в небі, під самими зорями, що вже меркли і гасли, погуркував літак.

Намалюй мені ніч, коли падають зорі.

Як радію за ту людину, що загублену радість знайшла.

Посеред ріки, де протікала бистрінь, зашипів, увігнувся і тріснув кількома сліпучими промінцями ясний лід.

Город до того переповнявсь рослинами, що десь серед літа вони вже не вміщалися в ньому.

Бо коли над сонцем заплететься хмарка, а у серце стукне копитом зима – не нарвеш ти квітів у пожовклім парку, не нарвеш ти квітів, коли їх нема.

Де б у світі я не мандрував, завжди прохолодою сріблиться в пахощах густих калин і трав дзвонкова одстояна криниця.

Ми розвіяли хмари похмурі, щоб над нами сіяла блакить.

Щасливий майстер, що з тяжкої брили прекрасну постать висікав на радість людям.

Якщо ви любите пісні, запрошуйте у гості птаство.

Те, що було, минулося і знову не буде.

Принишкли хати, наче присіли до землі.

Дерева благають, щоб парості розпустило в їхнім біднім краї.

З дороги видно було, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут.

То не любов, яка не вміє бажати іншому добра.

Усі слова на світі замалі, щоб, як хліб, дзвеніти з краю в край.

Десь за перевеслом горбатого обрію, що весь видимий світ зв’язав у тугий та дозрілий сніп, зводилося сонце.

Дарма що стояло тихе сонячне безвіття, листя тріпотіло на деревах вздовж шляху.

Якщо взявся іти, кінця ти доходжай.

Як тільки велике свято... .

...так що готуйте, мамо, вечерю.

...бо рідна кличе сторона.

...аби розвіяти сум і тривогу.

Коли тяжко на душі... .

Розцвітає людина в щасті, а не в журбі.

Не зневажай душі своєї цвіту, бо з нього виросло кохання наше.

Ні, любий, я тобі не дорікаю.

І сад цвіте, і горличка туркоче, і тихий промінь на покосі спить.

Я вірю в слова, що промовляють з добром і любов'ю.

Я допоможу тобі, коли виконаю всі задачі й приклади.

Ми не поїдемо до Одеси. Тому що погодні умови не дають можливості це зробити.

Якби не поезії дивнії чари, убогі жили б ми, понурі, як хмари.