(Копія) Складнопідрядні речення

Прославився, так що на люди вийти сором.

Поет не боїться від ворога смерті, бо вільная пісня не може умерти.

Дарма що стояло тихе сонячне безвіття, листя тріпотіло на деревах вздовж

шляху.

Хто не має крил, той не злетить у піднебесся.

Вернадський знав, що недалеко той час, коли людина одержить у свої руки надзвичайне джерело сили – атомну енергію.

В’яз так покращав, що привабив до себе синичку в жовтім фартушку, і вона

завзято виспівує немудру, але солодко-щемливу пісеньку.

Хто мріє про булаву, має пам’ятати, що її дають лише гідним.

Хто береться за булаву, мусить розуміти, що її дуже важко здобути, але ще важче

Люблю той край, ... .

У гаю, ..., свято весни вповні.

Прийду я до тебе туди, ... .

Я хочу знати, ...

Все, що гарне в природі, все, що чесне у народі, розцвітає в ці деньки.

Малі дерева схожі на дорослих, як діти схожі на своїх батьків.

Бо, де нема святої волі, не буде там добра ніколи.

Лесі теж кортіло вибігти, погратися з дітворою, з котрою через погану погоду давно не стрічалася, або просто стати і дивитись, як кружляють у повітрі й нечутно падають на землю, на дахи будинків, на луг і річку легенькі зірчасті сніжинки.

Я люблю, щоб гріло сонце, щоб гукали скрізь громи, щоб нове життя будило рух і гомін між людьми.

Неприємно, коли п’явка впивається в жижку, чи коли гавкають на тебе чужі пси, або гуска сичить коло ніг і червоною дзюбкою скубе за штани.

Моя душа так ближчає до Бога, як людській і не снилося душ

Доки буде жити дух наш запорізький, доти Україна буде в світі жить

Ми працю любимо, що в творчість перейшла.

Гріш ціна усім банкам і депутатам, якщо просить дитина копійку на хліб