(Копія) Складнопідрядні речення.

Там, де Ятрань круто в'ється, з-під каменя б'є вода.

Народ мій тут, на рідних цих просторах, від Києва до Ладоги живе.

Я вчора бачила ту скелю, де був прикутий Прометей.

Куди дме вітер, туди й гілля хилиться.

У домі, де немає господині, немає світла.

Коли копають картоплю, ключ угорі журавлиний рідною мовою кличе у невідомі краї.

І де б я не був, за далекою даллю тебе, Україно, завжди пізнаю...

Весною, коли відроджується життя, дерева й кущі змінюють біле зимове на яскраво-зелене вбрання.

І як тільки займеться небо, встає зараз червоний туман і розгортає крила.

[ ] , (що... ) , ( ) .

[ ] , (що... )

[ ],[ ], ()

Де пройде сила наша — пречудові в житті людини зміни постають.

Сонце сходить не тільки в небі, сонце сходить у нас самих.

Благословенна будь, родино, де в згоді сестри і брати .

Чудовими уроками сприймань і відчуттів були наші подорожі до лісу, коли осінь розкриває свою багату палітру.

Земля і небо в тому супокої, коли задумлива природа переступає рубіж від осені до весни...

Усі з нетерпінням чекали, коли зацвітуть яблуні.

Вони не можуть заспокоїтись, бо їм на роду написано тривожити громадську думку;

Вірить лелека, що не буде йому кривди від людей;

Якби його воля, кожному заліз би в душу, пробудив совість.

Слова самі на голос навертались, як сльози навертаються на очі.

Коли б вона читала Кобзаря, вона б знала Катерину.

Твоє життя і щастя між людьми, бо правда і любов на їхнім боці

За ту мить треба відступити вбік, щоб камінь не накотився на нього

Був не в силі я висловить муки, що туманила думи мої

Поважайте його, діти, бо то батько сивий.

Коли наступає темна ніч ....

... адже Муза від мене далеко.

... у яких немає душі й ритму.

Як тільки велике свято ....

... так що готуйте, мамо, вечерю.

... аби розвіяти сум і тривогу.

Людина в небезпеці, коли вона бездуховна.

Не знаю, коли весна на крилах тепло принесе в наш край.

Багаття вимальовувало постаті людей, коли вогонь розгорався ясніше.