(Копія) Складнопідрядні часу, мети, причини, умови

А Я дуже люблю день, … .

Б Відчуття свята посилюється, … .

В Нагадай час, … .

Г Речення … неускладнене.

Д Завжди збираємося того вечора, … .

А Добре, коли чоловік з характером, з переконанням і хмелем неспокою.

Б Які б то звуки розітнулись, коли б ви дивних струн торкнулись!

В Нас оточує воркування струмків, коли ми опиняємося в долинці.

Г Яке це щастя, коли стіл довгий і тісно за ним від рідні.

Д Навіщо мені весна, коли твої очі — проліски?

А Як сьогодні пам’ятаю той день в інституті, коли нам, новоспеченим учителям історії, давали призначення.

Б У нас тільки в березні після хуртовини бувають оті несподівано дивовижні дні, коли природа якимсь одним пристрасно-чародійним завершенням поєднує небо й землю.

В А як вечір срібними човнами пропливе між парами в саду, над твоїми чистими думками зіркою щасливою зійду.

Г Осіннє сонце, що надвечір спромоглося продерта хмари, схилялося над обрієм і сіяло своє золотаве насіння у вогку землю.

Д Благословенна будь та вічна мить, коли йому на думку спала така ідея.

А Коли наступає темна ніч… .

Б … адже Муза від мене далеко.

В … у яких немає душі й ритму.

Г Якщо немає натхнення … .

Д … хоч як мене не просіть.

А Хоч була ще зима, але в газетах все частіше писали про підготовку до посівної.

Б Коли я смуток свій на струни клала, з’явилась ціла зграя красних мрій.

В Вигострю, виточу зброю іскристу, скільки достане снаги мені й хисту.

Г На морі ставало темно, тому що з берега насувала важка чорна хмара.

Д Все важче знаходити квіти, мед яких обіцяє бути цілюшим.

А Настрілявшись, вертались ми щасливі, дарма що промахів чимало в нас, було.

Б Після дощу вода в бухті скаламутніла, бо в неї з острова нанесло намулу.

В Настане час, коли на кордонах люди сіятимуть хліб!

Г Та не злічить віків, що встигли вже пройти

Д Наговорив стільки, що і в шапку не забереш.

А Як тільки велике свято … .

Б … так що готуйте, мамо, вечерю.

В Коли тяжко на душі … .

Г … аби розвіяти сум і тривогу.

Д … бо рідна кличе сторона.

А Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих.

Б Якби лелека голосом озвався, то грек, мабуть, не дуже б здивувався,

В Я нічого не вартий, якщо не в спромозі комусь допомогти.

Г Якби я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти.

Д Не стануть святами ніколи будні, хоч як би там не мудрували трутні.

А Досить бути любленим хоч би однією людиною, щоб дочувати себе щасливим.

Б Дарма що стоило тихе, сонячне безвітря, листя тріпотіло на деревах вздовж шляху.

В Щовечора, як зіронька сходить, молодая дівчинонька в садочок виходить.

Г Виходить, уже не мертвий ліс, бо лебеді принесли на своїх крилах весну і життя!

Д Пам’ять могла б убити пас, коли б не мала рятівної властивості забувати.

А хоч і часу зовсім мало.

Б адже ще часу доволі багато.

В так що голодним не лишишся.

Г бо час трапези перенесли.

Д коли удосвіта виїдеш.

А Людина в небезпеці, коди вона бездуховна.

Б Не знаю, коли весна на крилах тепло принесе в наш край.

В Багаття вимальовувало постаті людей, коли вогонь розгорався ясніше.

Г Найбільше люблю пору, коли збирають жнива і співають пісень.

Д Коли мене на фронт ти проводжала, пучок конвалій ти мені дала.

А І коли я по рідній стежинці в отчий дім повертаю здаля, зустрічають мене чорнобривці і сміється батьківська земля.

Б Якщо справді все описане для майбутнього фільму не підійде, тоді давайте краще першу частину кінокартини почнемо з пісні.

В Уже зоря золоторога, де полинами зацвіло, кладе на огненні пороги своє сивіюче крило.

Г День був душний, незважаючи на те що краплі учорашнього рясного дощу іскрились на траві.

Д Люблю я ті часи, як сонце вже встає і промінь свій прозорий на села, на поля так вільно, ніжно ллє.