(Копія) Складнопідрядне речення. Самостійна робота.

Як у чарівному сні, вона ходила за ними по вузеньких провулках.

Густа біла рослинність, що оточувала навкруги, переносила мрію в якусь зачаровану країну.

Глибока темрява огорнула їх, коли вони ввійшли в печеру.

Їй здалося, що то смерть прийшла за нею.

Вони довго міркували, як їм вийти з будинку, оминувши охоронців.

Жайворонок неначе дякував золотому сонечку, що воно йому першому дало спроможність побачити веселе свято весни…

Острів плив із нами на морі, як хмара на синьому небі.

Чорний баркас, підхоплений брудною хвилею, що з ніг до голови змила татар, посунув до берега.

Коли вечір накидав на скелі фіолетовий або рожевий плащ, вони йшли дивитись на захід сонця.

Грек був такий сумний, що не пішов у село й лишивсь на березі.

Причина ворожнечі таїлась у невеличкому джерелі, що било з-під скелі й стікало течійкою якраз посередині села.

Не жити мені на цьому світі, коли не зможу бачити погляд твоїх очей.

бо на цьому наполягали батьки.

яка перейшла йому в спадок від діда.

щоб потім заробляти цим ремеслом на хліб.

однак ця справа не приносила йому задоволення.

що перемога буде за ними.

проте ця віра далась нелегко.

бо жити без віри нестерпно.

у світле й щасливе майбутнє.

Саме від кожного з нас залежить, що буде на нашій планеті завтра.

Переїхати треба дві великі калюжі з гнилицями, що ніколи не висихали.

Старий чумак ніби казав, що Земля наша не така вже й велика.

Він говорив про те, що живить їх одна мати – наша Земля.

І тоді подумалося, що не такі вже й глибокі океанські западини та високі гірські хребти розділяють нас, людей різних континентів.

Де обрії гойдалися вітрами, осінній ранок барви розливав.

Слово, мовлене часто, викликає спротив залежного від того, хто, як і коли мовить.

Уже сонце хилилося до заходу, як у степу показалася велика чорна плахта .

Найбільш суворим і об’єктивним суддею, чий вирок вирішує долю будь – якої теорії, є всесильний час.

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

Ти знаєш, що ти - людина.

У знаменах вічна слава поколінь, що здобули найбільшу перемогу.

Я знаю, що бійця нащадки спом’януть і нашу віру й кров знесуть на п’єдесталі.

Виявляється, що слово «мрія» виникло в пошевченківську добу.

Уся наша планета оповита невидимими шляхами, що ними мандрують слова.