(Копія) Складнопідрядне речення

З дороги було видно, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут

На небі засвітило сонце, і нам стало видно відблиск води.

Замовк соловейко на калині - настала тиша.

Дівчата співали, збираючи в полі врожай.

коли почало сходити золоте сонце.

хоч нас умовляли цього не робити.

що давно обріс цікавими легендами.

щоб сховатися від пекучого сонця.

аби до вечора повернутися додому.

І де в світі тая сила, щоб в бігу його спинила?

Море так бадьоро хлюпає, що аж слухати любо.

Так літував Іван в полонині, аж доки вона не спустіла.

Благословен, чий труд прекрасний життя здіймає із руїн.

Де літо маки стеле килимами, дитя в городі ходить коло мами.

коли сонце заховалося за хмару.

хоча негоди прогноз не обіцяв.

так що птахи вмить розлетілися.

що аж шибки затряслися в домі.

якого ой як чекали в таку посуху.

Дівчина, обсипана квітами, іде, немов пливе лебедонька.

І вже чув композитор, як народжується пісня.

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

Вода стояла на луках, скільки басило око.

Як не знаєш правди до кінця, то й не мудруй.

У гаю, ..., свято вени вповні.

Чекай мене біля ставу, ... .

У тих місцях пісні, ... , ліризм посилюється.

Виглядатиму тебе, ... .

Вислів ... є двоскладним реченням.

Коли настає темна ніч ... .

... адже Муза від мене далеко.

... у яких немає душі й ритму.

Якщо немає натхнення ... .

... хоч як мене не просіть.

незважаючи на люті морози.

якщо купимо квитки на потяг.

бо вже скучили за рідним містом.

так що неодмінно відвідаємо Лавру.

щоб краще дізнатися історію столиці.

Коли ідеш ранковим полем, то грають бризки від роси.

Ніч була довга, думалося, що ніколи вже сонце не зійде.

Люблю людей землі своєї, бо й я землі своєї вірний син.

День такий, що жалітися грішно на невдачі, нестачі, біду.

Здалося, що якийсь чарівник, як у казці, позолотив дерева.

Радують око різнобарвні квіти, що ростуть на клумбі.

Знову бачу синицю, що перелітає з гілки на гілку.

Ми зустріли Степанову бабусю, яка купувала фрукти.

Це був тільки сон, що наснився навесні.

Ледь-ледь тремтять губи, що посиніли від холоду.

Сергій був дуже задоволений, що поборов своє хвилювання.

Коли згадую улюблені пісні, ноги самі пускаються в танок.

Щойно дівчина вийшла на сцену, її зустріли бурхливими оплесками.

Треба бути обережним, якщо не хочеш потрапити в халепу.

Лиш ми вирушили в дорогу, став накрапати дрібненький дощик.

оскільки вчора була сильна хуртовина.

хоча надворі вже була рання весна.

ніби лежала товста пухова перина.

тому що не була розчищена від заметів.

так що не можна було доїхати до міста.

Вийшовши з густого соснового лісу, ми побачили велике поле маків.

Євген Черниш сидів на траві оддалік, спершись підборіддям на руки.

Квіти згортали пелюстки, відчуваючи наближення нічної прохолоди.

Почувши про приїзд театру мініатюр, учні зібралися в актовому залі.

Працюючи в сучасних лабораторіях, потрібно мати глибокі знання.

бо були вони щасливими.

щоб ненадовго повернутися назад.

хоч і швидко вони промайнули.

доки буду топтати ряст.

дарма що вони були дуже давно.

Берести й клени стоять обабіч вулиці, підпираючи високу баню неба.

Незважаючи на ранню весну, надворі вже зранку душно й жарко.

Ясний місяць зблід, засоромившись зірки та червоного ранку.

Сонце, щойно викотившись, тихо пливло понад зеленими плавнями.

Останні промені, попри всі спроби зачепитися за обрій, знесилено зникали.