(Копія) Складнопідрядне речення

Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі.

Нафіса любила їх, приймаків, як люблять безрідних дітей сусідські жінки.

Що вдіє раб, принижений, нещасний, як буде проповідь читать своїм панам.

Після того як луг покосять, знову трави ростуть у цвіту.

Коли почалася війна,О.Довженко був у Москві.

Це день,коли ми всі будемо радіти.

Коли в людини є народ,тоді вона уже людина.

Він знає,коли почати грати.

І зацвіли червоні маки на тих столочених полях, де люди, вбиті в час атаки, довіку житимуть в піснях.

Хто хоч раз побував на Буковині,той не забуде її довіку, згадуватиме її красу.

Аромат чебрецю нагадував тепло рідної домівки, відновлював сили, і людина знаходила в ній спокій.

У важкі хвилини скорти та недуг я тихо йшов туди, куди гляділи очі.

Сонце вже нахабно і яскраво залазило у вікно, а в його променях купалася дівчина в золотій короні.

Вечірня роса, зробивши траву зеленішою, сама скидалася на великі смарагди в кілька каратів.

Коли виходили з готелю, сонце вже танцювало на небі ламбаду.

Довго ще говорили обоє, обмірковуючи прочитане, то знову вони замовкали з приводу якоїсь думки, що випадково надходила одному чи другому до голови.

як сто, і тисячі, і мільйони років тому.

який засипле поля, і ліси, і дороги.

щоб зазипати поля, і ліси, і дороги.

тому що не час.

Ще не прийшла весна, хоч вже гримлять потоки.

Ми рушили до будинку, що виднівся на околиці села.

Джерела живуть доти, доки над ними нахиляються попечені жагою губи.

Я вірю в те, що моя мрія здійсниться.

оскільки вчора була сильна хуртовина.

тому що не була розчищена від заметів.

так що не можна було доїхати до міста.

ніби лежала товста пухова перина.