(Копія) Складне речення

Я так млію за тобою, що ніколи ніхто не млів.

Жили були дід і баба, і була у них Курочка Ряба.

Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.

Ллється пісня на просторі, вільна, сильна, наче море.

Не кожному в руки щастя йде - від багатьох воно тікає.

Наше життя - це рух, ми постійно біжимо, поспішаємо, працюємо, але інколи нам потрібно зупинитись і просто озирнутись навколо, і ми побачимо цю неймовірну красу,яка оточує нас.

Прийшла осінь, листя на деревах облетіло.

Треба багато читати для того, щоб вчитися на чужих помилках.

Цвіте терен, а цвіт опадає.

Учора, ближче до вечора, піднявся буревій.

Історичні факти лишаються фактами, їх можна по-різному пояснювати, але не замовчувати.

Чорта крути за хвіст, а він радий: довший хвіст виросте.

Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест.

Цілу ніч надворі виє хуга, плаче, деренчить в віконнім склі.

Знов зустріча земля годину літню і дерево пахучо зацвіта.

Посріблені ліси окуталися тінню, а небосхил горить і віти золотить.

Я Нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих.

Скрізь: на подвір’ї, і в саду, і на городі — все тяглося до сонця і раділо йому.

У цьому ж лісі я пив самоту осінню, тут весну цілувала ти під шелест верховіть.

Ще сніг кругом, ще голі віти в дуба, і не курличуть в небі журавлі.

З обличчя молодого студента не сходив вираз таємного болю, терпіння, хоча після першого погляду це годі було помітити.

На дворі, під тополями, була тиша, і тільки краплі води, спадаючи одна по одній з водограїв, ледве чутним плесканням порушали ту тишу.

Не зозуля в лузі затужила, не пташина в тузі голосила, то сестричка лист писала, на сторону посилала.

Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрець торкнувся вересневий, і пахне чебрецем, і листя де-не-де. кружляючи, лягає під дерева.

Найменший шерхіт, луск гіллячки, шум пташиного крила, цокіт копит — усе резонувало тут надзвичайно лунко, чисто, повноголосо!

У небі весело шугають ластівки і співають жайвори, коли пригріє тепле весняне сонце.

Здається, сама земля горить по обріях, тривожним, багрянистим світлом виповнює всю цю вітряну степову ніч.

Травневий день в кільці заграв на сполох бив всіма громами, і блискавка небесні брами розчахувала навкруги.

Коли ми йшли удвох з тобою вузькою стежкою по полю, я гладив золоте колосся, як гладить милому волосся щаслива жінка наречена.

Зелена трава горить-палає зеленим огнем, на її довгих листочках грає й сяє чиста роса.

Праворуч, позначаючи обрій, порскають іскрами вогненні острівки — то горять селища.

Якщо журавлі пізніше звичайного відлітають у вирій та ще й при західному вітрі, то зима запізниться.

То хмара затягне все небо аж до горизонту, то сонце сховається за високими гірськими вершинами.

Береги річки положисті, з великими піщаними плесами, з рідкими кущиками верболозу, нагадували мальовничі акварелі Левітана.

Сонце і повітря лоскочуть щоки, а зелень ялинкових гілок виглядає з-під снігу так свіжо, що, здається, надворі - весна.

Невеликі струмки живляться водою з трьох основних джерел: дощу, льодовиків і підземних вод.

Деякі птахи втратили здатність до польоту, серед них — ряд великих довгоногих пернатих, що ведуть наземний, спосіб життя (страуси, ему, нанду).

У пінгвінів крила перетворилися на ласти, за допомогою яких цей птах швидко борознить холодні води Антарктики в пошуках риби.

Більшість приматів живе не деревах; сильними гнучкими пальцями вони можуть тримати їжу та різноманітні предмети і маніпулювати ними.

Здатність тварин боротися за існування залежить від уміння знаходити корм, сховище й партнерів, і переважну роль відіграє тут їхня сила.

На світі стільки див і дивовиж, що й наших двох життів на все не стане.

Їдемо степом на північ, асфальтована траса блищить між хлібами.

Здається, зима хоче засліпити красу зеленої весни.

Морозець потріскує, а сніжинки виграють холодним кришталем.

Чекаю дня, коли собі скажу: оця строфа, нарешті, досконала.

Як відомо, сума квадратів катетів дорівнює квадрату гіпотенузи.

Несе Галя воду, коромисло гнеться, за нею Іванко, як барвінок, в'ється.

Чом ти не прийшов, як місяць зійшов.

Сьогодні вмирає нація, а світ очманів на футболі.

Відчувай у думці кожен порух, тонко розумій усе навкруг: той, хто лає, не завжди твій ворог,той, хто хвалить, не завжди твій друг.

Рідна мати моя, ти ночей не доспала
і водила мене у поля край села,
і в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала...

Активний волонтер, Сергій Притула не словом, а ділом підтримує українських воїнів.

Я наполегливо готуюся до ЗНО, бо хочу вступити до омріяного університету.

Латаття ніжилось в озерах, хитали ряску карасі.

Люди всі по-своєму уперті: народившись, помирає кожна,
а живуть століття після смерті
ті, що роблять те, чого «не можна».

Три старших лицарі стернею продудніли, три старших лицарі над яром зупинились, коли над ним туман піднявся білий, а за селом в степу стріляли, бились.

Людям не те що позакладало вуха — людям позакладало душі.

Буває так, що в лютому весною пахне сніг.

Всім серцем любіть Україну свою - і вічні ми будемо з нею!

Люблю гуляти в лісі, в тіні крислатих дубів.

Я так млію за тобою, що ніколи ніхто не млів.

Жили були дід і баба, і була у них Курочка Ряба.

Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.

Ллється пісня на просторі, вільна, сильна, наче море.

Не кожному в руки щастя йде - від багатьох воно тікає.