(Копія) Самостійна робота з теми "Речення зі вставними словами"

Яблука ніби не на дереві росли, а наче з неба.

Щоправда з теплих країв повертаються не всі журавлі.

Здавалося багатьом, що й увесь півострів палає в пожежах.

Якщо ти усе-таки вмів любити, навчмсь забути й забудь.

Життя Лесі Українки, її образ здаються легендою.

Вчорашній вечір і справді був чудовий.

Щось у душі немовби обірвалося, одцвіло.

Не один певно стібок лягав на полотнину.

І, здається, немає сили, яка б могла розірвати цей маленький гурт людей.

Із уст землі, а, може, із зап'ясть, немов роса, просочується осінь.

Чи то душа летить, чи, може, пташка?

А хмара, як гуска, у ставочок пірнає і, мабуть, скубе молодий плавунець.

І зрозумієш певна річ, що ранок вечора мудріший.

Кожен дотик вітровію, здавалось, висікав із них мелодію.

Під час розкопок часто знаходять тризуб, який, на думку вчених, мав важливе значення для котрогось із давніх слов'янських племен.

І мабуть, за мною сніжок побіжить, сліди загрібаючи в жмуток.

Може, там, де зоря, мрій зірву досхочу.

Найбільший вплив на формування світогляду Лесі Українки справила поза всякими сумнівами мати.

А може, ви знаєте, що мені сниться, як у полі хвилюється яра пшениця?

Сонце сліпило мені очі, а ноги над стежкою, здавалося, не йшли, а пливли.

Сучасне життя всі ми в цьому розбираємося тримає людину в нервовій напрузі.

І мчить автобаном Європа й повзе дорога в поліське село.

І день склоняючись в обійми ночі востаннє далеч степу золотить.

Пахне в хаті любисток і м'ята і рушники мов живі на стіні.

Тугим прозорим потоком від чого нам паморочилося в голові мчала вниз Рось.

Лягла зима і білі солов'ї затьохкали холодними вустами.

Шторм шаленів цілу ніч струшуючи острівком та заливаючи його солоною водою.

Світилися моря мов сонечка рябі і кожне море мало по тривозі.