(Копія) Самостійна робота. Відокремлені узгоджені означення.

Шуміла річка, вкрита білими сережками піни.

Ця земля увібрала його дитинство, юність.

Цвіте липа так буйно й розкішно, що все місто плаває в задумливому мареві.

Виблискуючи проти молодого місяця мокрим днищем, серединою ріки повільно плив за течією перекинутий човен.

Ті слова сміливі й пекучі здіймали в голові рої думок .

Вона прийшла заквітчана і мила і руки лагідно до мене простягла .

Сади омиті музикою згадок ковтають пил міжселищних доріг .

Веде нас мрія ніжна й строга.

Славко лежав на вигрітій сонцем траві.

Ген килим витканий із птиць летить над морем.

Надісланий електронною поштою лист я не отримала.

Машина мчить по відкритому лише вчора шосе.

Розрум'янена, ошаленіла, вона з розгону налітає на брата, кидається йому на шию.

І з найбільшої висоти бачу я ваші руки і ваші обличчя, опалені вітрами.

А над тобою простір, всіяний зорями.

Затамувавши подих, слухає Тоня брата.

Русяве волосся зібране в жмуток блищить на сонці.

Він теж став дудлити цю теплу вже воду набрану сьогодні на Центральній з артезіана.

Вони ще деякий час дивилися на розстелене у них під ногами небо.

Земля в таких місцях і справді могла таїти в собі міни чи й бомби начинені смертоносною вибухівкою.

Викликана до дошки Тоня розважала всіх своєю боротьбою з труднощами героїчним викручуванням.

То хмара чорна і низька пустила із себе першу стрілу-блискавицю.

Від ластів'ячого гнізда Віталіїв погляд перехоплюється на грамоти та дипломи порозвішувані на стінах.

В заліплених снігом кущах уже снуються тіні.

Я бачу їхні чорні у темряві губи і зморшки попід очима злиті в округлі плями.

Мокрі, стомлені, усміхнені ми входимо в ліс.

Скроплений живлющою росою пробився паросток на світ .

Широкою, вкритою туманом долиною верталися додому

Застебнутий на всі гудзики туго підтягнутий, чистий він стояв на бруствері, мов соняшник у цвіту .

Стояли дерева повиті жовтою сивиною, а я їхав автобусом і дивився на хатки розсипані на горбах.

Сонце ліньки вставало з теплого кубла, воно обважніле й заспане нехотя лизало росу на лугах за річкою.

І знову насувала віхола, густа, лапата і тепла.