(Копія) Самостійна робота "Розділові знаки при однорідних членах речення та узагальнювальних словах"

У щастя людського два рівних є крила троянди й виноград красиве і корисне.

Лози висип кручі ліс усе блищить і сяє на сонці.

Вода хмари ліс усе безупинно неслося вперед шуміло блищало на сонці.

Осінній смерк і хрест й зів'ялі квіти ось відповідь на всі твої питання.

Будинки садки сніги усе млії в теплі сонця.

Ні спека дня ні бурі ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.

Сині все озера річка в синяві намоклий ліс.

У лісі не було нічого ані грибів ані ягід ані черешень.

Усе в чеканні спілі краплі рос земля і місяць вишні і тополі.

Луки гори пишні сади усе зелене й принишкле.

І все поволі зникає море скелі земля.

Скрізь червоно на небі і на узгір'ях і на горі.

Усе зникло наче в казці місто гори поле гай.

Пиши про все про тишу й буруни про більма рабства й гострозорість волі.

Усяке птаство як-от деркачів перепілок куликів можна було викосити косою в траві.

Оцих господ приречений кортеж довічно супроводить Україну і традиційні верби і калина все батьківське але синівське теж!

Луки і ліси під пензлем осені барвисто немов шедеври пейзажиста горять на виставці краси.

Річки трава дерева птахи люди усе навколо сповнене весняної пружної нестримної сили.

І не повітря і покручені лози і зів'яла трава усе це мимохіть нагадувало їй щасливі хвилини життя.

Згадка про рідну землю завжди і в щасті і в горі і в хвилини сумнівів супроводить нас.

І квіт зорі і спалахи півонії космічний гул і мовчазний туман усе довкруг в довершеній гармонії звучить урочим ладом як орган.

Неспокій рух і боротьбу я бачив скрізь у дубовій вербовій корі у старих пеньках у дуплах у болотній воді.

Голос Духа чути скрізь по курних хатах мужицьких по верстатах ремісницьких по місцях недолі й сліз.

Наближення зими у всьому серце чує і в шелесті листів і в вітрі і в стежках.

1

2

3

4

5

Синь гаїв, поля, світання, пісня солов’їна, ніжний шепіт і зітхання – моя Україна.

Прийми мою любов, народе рідний, річко велика, і місяцю ясний, і берег мій чистий.

І ранкові, й вечірні дороги таять у собі таємницю, сподівання, жаль.

Прикро було дивитися на цю недоладну постать, натоптану злобою і болем.

підметом

присудком

додатком

обставиною

Буди вже ясне сонце комашину дерева трави все.

У прозорій імлі спалахували миготливі вогники червоні блакитні зелені.

Тобі, народне слово, у славі й цвіті сам Бог велів перемагати й жити!

Усюди і на вулицях і круг стадіону і обабіч дороги росли молоді осокори.

На небі вже ясно визначилися веселчані смуги.

Все шосе тепер загриміло, заскрипіло, затупотіло.

Весною Чижик молоденький, такий співучий, проворненький, в садочку все собі скакав та якось у сільце й попав.

Цап на цимбалах паличками і брязкотить, і дзенькотить.