(Копія) Розвиток навичок аудіювання (А2)

The speaker A gives directions to the _______________

The speaker B gives directions to the _______________

The speaker C gives directions to the _______________

The speaker D gives directions to the _______________

Complete the gaps with a word according to the text.

Go _____ on.

Complete the gaps with a word according to the text.

_____ past the traffic lights.

Complete the gaps with a word according to the text.

It’s the building next to the library _____ the left.

Complete the gaps with a word according to the text.

_____ the roundabout turn left.

Complete the gaps with a word according to the text.

Then _____the first left on to Green Street.

Complete the gaps with a word according to the text.

Go ___ the traffic lights and take the ____ right on to King’s Road

(1) Бусол, жабоїд, веселик, боцюн, гайстер… Як тільки не називають лелеку в різних регіонах України! А на Житомирщині навіть існує повір’я, що лелеки мають людські імена. Якщо покликати птаха на його ім’я, той неодмінно поверне голову.

(2) Лелек здавна шанували різні народи світу. Вони присвоювали їм магічні властивості.

(3) Слов’янські та балтійські народи віддавна вважали чорногуза символом добробуту й щасливої долі. Тож якщо на сільській хаті з’являлося гніздо, то на родину, яка мешкала в цій хаті, чекали злагода, здоров’я та гарний урожай. Старожили переконані, що лелеки селяться тільки в хороших, працьовитих людей, а домівки злих і лінивих оминають.

(4) Лелеку завжди змальовували добрим героєм у народних казках, легендах. Одна з них цікаво розповідає, чому в лелек чорні крила. Якось у хатині, де жила сім’я з двома немовлятами, сталася пожежа. Лелеки, що мешкали на солом’яній стрісі будинку, заметушилися, почали кликати на допомогу. Батьки працювали в полі, тож не могли побачити, що сталося в їхньому домі. Тоді чорногузи кинулися до обійстя й винесли переляканих дітей із вогнища. Відтоді в лелек червоні ноги та дзьоб. А кінчики крил, обпечені в пожежі, – чорні.

(5) Цікаво зустрічали повернення з вирію лелек у Німеччині. Тут навесні влаштовували гуляння, гамірні святкові походи, дзвонили у дзвони. Учнівству замість уроків читали казки. Юрми безтурботних дітей крокували вулицями, усі веселилися та розважалися. А в Стародавній Греції люди, коли бачили першого лелеку, опускалися на коліна.

(6) У Марокко вірили, що лелеки – це люди, які прилітають з далекого острова прекрасними птахами. А коли вони повертаються пізно восени додому, знову набувають людської подоби. Люди в Туреччині гадали, що лелече гніздо – оберіг від блискавок і пожеж. Вірмени сприймали лелеку як священного, що захищає поля й приносить тепло. А якщо спитати в наших близьких сусідів поляків, то вони скажуть, що ці птахи розганяють дощові хмари.

П’ятикласник Назарій запропонував кілька заголовків до тексту. Який із цих заголовків найкраще відображає тему тексту?

(1) Бусол, жабоїд, веселик, боцюн, гайстер… Як тільки не називають лелеку в різних регіонах України! А на Житомирщині навіть існує повір’я, що лелеки мають людські імена. Якщо покликати птаха на його ім’я, той неодмінно поверне голову.

(2) Лелек здавна шанували різні народи світу. Вони присвоювали їм магічні властивості.

(3) Слов’янські та балтійські народи віддавна вважали чорногуза символом добробуту й щасливої долі. Тож якщо на сільській хаті з’являлося гніздо, то на родину, яка мешкала в цій хаті, чекали злагода, здоров’я та гарний урожай. Старожили переконані, що лелеки селяться тільки в хороших, працьовитих людей, а домівки злих і лінивих оминають.

(4) Лелеку завжди змальовували добрим героєм у народних казках, легендах. Одна з них цікаво розповідає, чому в лелек чорні крила. Якось у хатині, де жила сім’я з двома немовлятами, сталася пожежа. Лелеки, що мешкали на солом’яній стрісі будинку, заметушилися, почали кликати на допомогу. Батьки працювали в полі, тож не могли побачити, що сталося в їхньому домі. Тоді чорногузи кинулися до обійстя й винесли переляканих дітей із вогнища. Відтоді в лелек червоні ноги та дзьоб. А кінчики крил, обпечені в пожежі, – чорні.

(5) Цікаво зустрічали повернення з вирію лелек у Німеччині. Тут навесні влаштовували гуляння, гамірні святкові походи, дзвонили у дзвони. Учнівству замість уроків читали казки. Юрми безтурботних дітей крокували вулицями, усі веселилися та розважалися. А в Стародавній Греції люди, коли бачили першого лелеку, опускалися на коліна.

(6) У Марокко вірили, що лелеки – це люди, які прилітають з далекого острова прекрасними птахами. А коли вони повертаються пізно восени додому, знову набувають людської подоби. Люди в Туреччині гадали, що лелече гніздо – оберіг від блискавок і пожеж. Вірмени сприймали лелеку як священного, що захищає поля й приносить тепло. А якщо спитати в наших близьких сусідів поляків, то вони скажуть, що ці птахи розганяють дощові хмари.

Після прочитання тексту Марійка зробила кілька висновків про його автора / авторку. Який висновок є хибним?

(1) Бусол, жабоїд, веселик, боцюн, гайстер… Як тільки не називають лелеку в різних регіонах України! А на Житомирщині навіть існує повір’я, що лелеки мають людські імена. Якщо покликати птаха на його ім’я, той неодмінно поверне голову.

(2) Лелек здавна шанували різні народи світу. Вони присвоювали їм магічні властивості.

(3) Слов’янські та балтійські народи віддавна вважали чорногуза символом добробуту й щасливої долі. Тож якщо на сільській хаті з’являлося гніздо, то на родину, яка мешкала в цій хаті, чекали злагода, здоров’я та гарний урожай. Старожили переконані, що лелеки селяться тільки в хороших, працьовитих людей, а домівки злих і лінивих оминають.

(4) Лелеку завжди змальовували добрим героєм у народних казках, легендах. Одна з них цікаво розповідає, чому в лелек чорні крила. Якось у хатині, де жила сім’я з двома немовлятами, сталася пожежа. Лелеки, що мешкали на солом’яній стрісі будинку, заметушилися, почали кликати на допомогу. Батьки працювали в полі, тож не могли побачити, що сталося в їхньому домі. Тоді чорногузи кинулися до обійстя й винесли переляканих дітей із вогнища. Відтоді в лелек червоні ноги та дзьоб. А кінчики крил, обпечені в пожежі, – чорні.

(5) Цікаво зустрічали повернення з вирію лелек у Німеччині. Тут навесні влаштовували гуляння, гамірні святкові походи, дзвонили у дзвони. Учнівству замість уроків читали казки. Юрми безтурботних дітей крокували вулицями, усі веселилися та розважалися. А в Стародавній Греції люди, коли бачили першого лелеку, опускалися на коліна.

(6) У Марокко вірили, що лелеки – це люди, які прилітають з далекого острова прекрасними птахами. А коли вони повертаються пізно восени додому, знову набувають людської подоби. Люди в Туреччині гадали, що лелече гніздо – оберіг від блискавок і пожеж. Вірмени сприймали лелеку як священного, що захищає поля й приносить тепло. А якщо спитати в наших близьких сусідів поляків, то вони скажуть, що ці птахи розганяють дощові хмари.

Марина аналізує текст з погляду будови. Допоможи їй у цьому. Із яких частин складається прочитаний тобою текст про лелек?

(1) Бусол, жабоїд, веселик, боцюн, гайстер… Як тільки не називають лелеку в різних регіонах України! А на Житомирщині навіть існує повір’я, що лелеки мають людські імена. Якщо покликати птаха на його ім’я, той неодмінно поверне голову.

(2) Лелек здавна шанували різні народи світу. Вони присвоювали їм магічні властивості.

(3) Слов’янські та балтійські народи віддавна вважали чорногуза символом добробуту й щасливої долі. Тож якщо на сільській хаті з’являлося гніздо, то на родину, яка мешкала в цій хаті, чекали злагода, здоров’я та гарний урожай. Старожили переконані, що лелеки селяться тільки в хороших, працьовитих людей, а домівки злих і лінивих оминають.

(4) Лелеку завжди змальовували добрим героєм у народних казках, легендах. Одна з них цікаво розповідає, чому в лелек чорні крила. Якось у хатині, де жила сім’я з двома немовлятами, сталася пожежа. Лелеки, що мешкали на солом’яній стрісі будинку, заметушилися, почали кликати на допомогу. Батьки працювали в полі, тож не могли побачити, що сталося в їхньому домі. Тоді чорногузи кинулися до обійстя й винесли переляканих дітей із вогнища. Відтоді в лелек червоні ноги та дзьоб. А кінчики крил, обпечені в пожежі, – чорні.

(5) Цікаво зустрічали повернення з вирію лелек у Німеччині. Тут навесні влаштовували гуляння, гамірні святкові походи, дзвонили у дзвони. Учнівству замість уроків читали казки. Юрми безтурботних дітей крокували вулицями, усі веселилися та розважалися. А в Стародавній Греції люди, коли бачили першого лелеку, опускалися на коліна.

(6) У Марокко вірили, що лелеки – це люди, які прилітають з далекого острова прекрасними птахами. А коли вони повертаються пізно восени додому, знову набувають людської подоби. Люди в Туреччині гадали, що лелече гніздо – оберіг від блискавок і пожеж. Вірмени сприймали лелеку як священного, що захищає поля й приносить тепло. А якщо спитати в наших близьких сусідів поляків, то вони скажуть, що ці птахи розганяють дощові хмари.

Розглянь світлину. Який абзац тексту Матвійко міг би доречно проілюструвати цією світлиною?

(1) Бусол, жабоїд, веселик, боцюн, гайстер… Як тільки не називають лелеку в різних регіонах України! А на Житомирщині навіть існує повір’я, що лелеки мають людські імена. Якщо покликати птаха на його ім’я, той неодмінно поверне голову.

(2) Лелек здавна шанували різні народи світу. Вони присвоювали їм магічні властивості.

(3) Слов’янські та балтійські народи віддавна вважали чорногуза символом добробуту й щасливої долі. Тож якщо на сільській хаті з’являлося гніздо, то на родину, яка мешкала в цій хаті, чекали злагода, здоров’я та гарний урожай. Старожили переконані, що лелеки селяться тільки в хороших, працьовитих людей, а домівки злих і лінивих оминають.

(4) Лелеку завжди змальовували добрим героєм у народних казках, легендах. Одна з них цікаво розповідає, чому в лелек чорні крила. Якось у хатині, де жила сім’я з двома немовлятами, сталася пожежа. Лелеки, що мешкали на солом’яній стрісі будинку, заметушилися, почали кликати на допомогу. Батьки працювали в полі, тож не могли побачити, що сталося в їхньому домі. Тоді чорногузи кинулися до обійстя й винесли переляканих дітей із вогнища. Відтоді в лелек червоні ноги та дзьоб. А кінчики крил, обпечені в пожежі, – чорні.

(5) Цікаво зустрічали повернення з вирію лелек у Німеччині. Тут навесні влаштовували гуляння, гамірні святкові походи, дзвонили у дзвони. Учнівству замість уроків читали казки. Юрми безтурботних дітей крокували вулицями, усі веселилися та розважалися. А в Стародавній Греції люди, коли бачили першого лелеку, опускалися на коліна.

(6) У Марокко вірили, що лелеки – це люди, які прилітають з далекого острова прекрасними птахами. А коли вони повертаються пізно восени додому, знову набувають людської подоби. Люди в Туреччині гадали, що лелече гніздо – оберіг від блискавок і пожеж. Вірмени сприймали лелеку як священного, що захищає поля й приносить тепло. А якщо спитати в наших близьких сусідів поляків, то вони скажуть, що ці птахи розганяють дощові хмари.

Переказ легенди в абзаці 4 є

(1) Бусол, жабоїд, веселик, боцюн, гайстер… Як тільки не називають лелеку в різних регіонах України! А на Житомирщині навіть існує повір’я, що лелеки мають людські імена. Якщо покликати птаха на його ім’я, той неодмінно поверне голову.

(2) Лелек здавна шанували різні народи світу. Вони присвоювали їм магічні властивості.

(3) Слов’янські та балтійські народи віддавна вважали чорногуза символом добробуту й щасливої долі. Тож якщо на сільській хаті з’являлося гніздо, то на родину, яка мешкала в цій хаті, чекали злагода, здоров’я та гарний урожай. Старожили переконані, що лелеки селяться тільки в хороших, працьовитих людей, а домівки злих і лінивих оминають.

(4) Лелеку завжди змальовували добрим героєм у народних казках, легендах. Одна з них цікаво розповідає, чому в лелек чорні крила. Якось у хатині, де жила сім’я з двома немовлятами, сталася пожежа. Лелеки, що мешкали на солом’яній стрісі будинку, заметушилися, почали кликати на допомогу. Батьки працювали в полі, тож не могли побачити, що сталося в їхньому домі. Тоді чорногузи кинулися до обійстя й винесли переляканих дітей із вогнища. Відтоді в лелек червоні ноги та дзьоб. А кінчики крил, обпечені в пожежі, – чорні.

(5) Цікаво зустрічали повернення з вирію лелек у Німеччині. Тут навесні влаштовували гуляння, гамірні святкові походи, дзвонили у дзвони. Учнівству замість уроків читали казки. Юрми безтурботних дітей крокували вулицями, усі веселилися та розважалися. А в Стародавній Греції люди, коли бачили першого лелеку, опускалися на коліна.

(6) У Марокко вірили, що лелеки – це люди, які прилітають з далекого острова прекрасними птахами. А коли вони повертаються пізно восени додому, знову набувають людської подоби. Люди в Туреччині гадали, що лелече гніздо – оберіг від блискавок і пожеж. Вірмени сприймали лелеку як священного, що захищає поля й приносить тепло. А якщо спитати в наших близьких сусідів поляків, то вони скажуть, що ці птахи розганяють дощові хмари.

Який стиль мовлення використовує автор / авторка тексту для переказу легенди про те, чому в лелек чорні крила (абзац 4)?

(1) Бусол, жабоїд, веселик, боцюн, гайстер… Як тільки не називають лелеку в різних регіонах України! А на Житомирщині навіть існує повір’я, що лелеки мають людські імена. Якщо покликати птаха на його ім’я, той неодмінно поверне голову.

(2) Лелек здавна шанували різні народи світу. Вони присвоювали їм магічні властивості.

(3) Слов’янські та балтійські народи віддавна вважали чорногуза символом добробуту й щасливої долі. Тож якщо на сільській хаті з’являлося гніздо, то на родину, яка мешкала в цій хаті, чекали злагода, здоров’я та гарний урожай. Старожили переконані, що лелеки селяться тільки в хороших, працьовитих людей, а домівки злих і лінивих оминають.

(4) Лелеку завжди змальовували добрим героєм у народних казках, легендах. Одна з них цікаво розповідає, чому в лелек чорні крила. Якось у хатині, де жила сім’я з двома немовлятами, сталася пожежа. Лелеки, що мешкали на солом’яній стрісі будинку, заметушилися, почали кликати на допомогу. Батьки працювали в полі, тож не могли побачити, що сталося в їхньому домі. Тоді чорногузи кинулися до обійстя й винесли переляканих дітей із вогнища. Відтоді в лелек червоні ноги та дзьоб. А кінчики крил, обпечені в пожежі, – чорні.

(5) Цікаво зустрічали повернення з вирію лелек у Німеччині. Тут навесні влаштовували гуляння, гамірні святкові походи, дзвонили у дзвони. Учнівству замість уроків читали казки. Юрми безтурботних дітей крокували вулицями, усі веселилися та розважалися. А в Стародавній Греції люди, коли бачили першого лелеку, опускалися на коліна.

(6) У Марокко вірили, що лелеки – це люди, які прилітають з далекого острова прекрасними птахами. А коли вони повертаються пізно восени додому, знову набувають людської подоби. Люди в Туреччині гадали, що лелече гніздо – оберіг від блискавок і пожеж. Вірмени сприймали лелеку як священного, що захищає поля й приносить тепло. А якщо спитати в наших близьких сусідів поляків, то вони скажуть, що ці птахи розганяють дощові хмари.

У якому значенні вжито слово герой у першому реченні абзацу 4?

(1) Бусол, жабоїд, веселик, боцюн, гайстер… Як тільки не називають лелеку в різних регіонах України! А на Житомирщині навіть існує повір’я, що лелеки мають людські імена. Якщо покликати птаха на його ім’я, той неодмінно поверне голову.

(2) Лелек здавна шанували різні народи світу. Вони присвоювали їм магічні властивості.

(3) Слов’янські та балтійські народи віддавна вважали чорногуза символом добробуту й щасливої долі. Тож якщо на сільській хаті з’являлося гніздо, то на родину, яка мешкала в цій хаті, чекали злагода, здоров’я та гарний урожай. Старожили переконані, що лелеки селяться тільки в хороших, працьовитих людей, а домівки злих і лінивих оминають.

(4) Лелеку завжди змальовували добрим героєм у народних казках, легендах. Одна з них цікаво розповідає, чому в лелек чорні крила. Якось у хатині, де жила сім’я з двома немовлятами, сталася пожежа. Лелеки, що мешкали на солом’яній стрісі будинку, заметушилися, почали кликати на допомогу. Батьки працювали в полі, тож не могли побачити, що сталося в їхньому домі. Тоді чорногузи кинулися до обійстя й винесли переляканих дітей із вогнища. Відтоді в лелек червоні ноги та дзьоб. А кінчики крил, обпечені в пожежі, – чорні.

(5) Цікаво зустрічали повернення з вирію лелек у Німеччині. Тут навесні влаштовували гуляння, гамірні святкові походи, дзвонили у дзвони. Учнівству замість уроків читали казки. Юрми безтурботних дітей крокували вулицями, усі веселилися та розважалися. А в Стародавній Греції люди, коли бачили першого лелеку, опускалися на коліна.

(6) У Марокко вірили, що лелеки – це люди, які прилітають з далекого острова прекрасними птахами. А коли вони повертаються пізно восени додому, знову набувають людської подоби. Люди в Туреччині гадали, що лелече гніздо – оберіг від блискавок і пожеж. Вірмени сприймали лелеку як священного, що захищає поля й приносить тепло. А якщо спитати в наших близьких сусідів поляків, то вони скажуть, що ці птахи розганяють дощові хмари.

У переносному значенні в тексті вжито прикметник, підкреслений у рядку

(1) Бусол, жабоїд, веселик, боцюн, гайстер… Як тільки не називають лелеку в різних регіонах України! А на Житомирщині навіть існує повір’я, що лелеки мають людські імена. Якщо покликати птаха на його ім’я, той неодмінно поверне голову.

(2) Лелек здавна шанували різні народи світу. Вони присвоювали їм магічні властивості.

(3) Слов’янські та балтійські народи віддавна вважали чорногуза символом добробуту й щасливої долі. Тож якщо на сільській хаті з’являлося гніздо, то на родину, яка мешкала в цій хаті, чекали злагода, здоров’я та гарний урожай. Старожили переконані, що лелеки селяться тільки в хороших, працьовитих людей, а домівки злих і лінивих оминають.

(4) Лелеку завжди змальовували добрим героєм у народних казках, легендах. Одна з них цікаво розповідає, чому в лелек чорні крила. Якось у хатині, де жила сім’я з двома немовлятами, сталася пожежа. Лелеки, що мешкали на солом’яній стрісі будинку, заметушилися, почали кликати на допомогу. Батьки працювали в полі, тож не могли побачити, що сталося в їхньому домі. Тоді чорногузи кинулися до обійстя й винесли переляканих дітей із вогнища. Відтоді в лелек червоні ноги та дзьоб. А кінчики крил, обпечені в пожежі, – чорні.

(5) Цікаво зустрічали повернення з вирію лелек у Німеччині. Тут навесні влаштовували гуляння, гамірні святкові походи, дзвонили у дзвони. Учнівству замість уроків читали казки. Юрми безтурботних дітей крокували вулицями, усі веселилися та розважалися. А в Стародавній Греції люди, коли бачили першого лелеку, опускалися на коліна.

(6) У Марокко вірили, що лелеки – це люди, які прилітають з далекого острова прекрасними птахами. А коли вони повертаються пізно восени додому, знову набувають людської подоби. Люди в Туреччині гадали, що лелече гніздо – оберіг від блискавок і пожеж. Вірмени сприймали лелеку як священного, що захищає поля й приносить тепло. А якщо спитати в наших близьких сусідів поляків, то вони скажуть, що ці птахи розганяють дощові хмари.

Синонімами є всі наведені нижче слова, ОКРІМ

(1) Бусол, жабоїд, веселик, боцюн, гайстер… Як тільки не називають лелеку в різних регіонах України! А на Житомирщині навіть існує повір’я, що лелеки мають людські імена. Якщо покликати птаха на його ім’я, той неодмінно поверне голову.

(2) Лелек здавна шанували різні народи світу. Вони присвоювали їм магічні властивості.

(3) Слов’янські та балтійські народи віддавна вважали чорногуза символом добробуту й щасливої долі. Тож якщо на сільській хаті з’являлося гніздо, то на родину, яка мешкала в цій хаті, чекали злагода, здоров’я та гарний урожай. Старожили переконані, що лелеки селяться тільки в хороших, працьовитих людей, а домівки злих і лінивих оминають.

(4) Лелеку завжди змальовували добрим героєм у народних казках, легендах. Одна з них цікаво розповідає, чому в лелек чорні крила. Якось у хатині, де жила сім’я з двома немовлятами, сталася пожежа. Лелеки, що мешкали на солом’яній стрісі будинку, заметушилися, почали кликати на допомогу. Батьки працювали в полі, тож не могли побачити, що сталося в їхньому домі. Тоді чорногузи кинулися до обійстя й винесли переляканих дітей із вогнища. Відтоді в лелек червоні ноги та дзьоб. А кінчики крил, обпечені в пожежі, – чорні.

(5) Цікаво зустрічали повернення з вирію лелек у Німеччині. Тут навесні влаштовували гуляння, гамірні святкові походи, дзвонили у дзвони. Учнівству замість уроків читали казки. Юрми безтурботних дітей крокували вулицями, усі веселилися та розважалися. А в Стародавній Греції люди, коли бачили першого лелеку, опускалися на коліна.

(6) У Марокко вірили, що лелеки – це люди, які прилітають з далекого острова прекрасними птахами. А коли вони повертаються пізно восени додому, знову набувають людської подоби. Люди в Туреччині гадали, що лелече гніздо – оберіг від блискавок і пожеж. Вірмени сприймали лелеку як священного, що захищає поля й приносить тепло. А якщо спитати в наших близьких сусідів поляків, то вони скажуть, що ці птахи розганяють дощові хмари.

Слова, що підкреслені в реченні Старожили переконані, що лелеки селяться тільки в хороших, працьовитих людей, а домівки злих і лінивих оминають, є

Установи відповідність між словом (1–3), ужитим у тексті, та фразеологізмом (А–Г), яким це слово можна замінити.