(Копія) Розділові знаки у складносурядному реченні

А Тільки коники сюрчать та перепел іноді підпадьомкує.

Б І наперед не треба ворожити і за минулим плакати не варт.

В Над Дніпром клубочиться задуха і пахне степом сизий деревій.

Г Пливе над світом осінь як медуза і мокре листя падає на брук.

Д Нове століття вже на видноколі і час новітню створює красу.

А Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе!

Б І журиться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

В Лиш храм збудуй а люди в нього прийдуть,

Г Танула сиза мла й у первісній величі сходило сонце.

Д Гроза пройшла і грім ударив десь збоку.

А Козацький вітер вишмагає душу і я у ніжність ледве добреду.

Б Лиш гул од копит степом котився та хліба шелестіли.

В А вже весна і знову серця щем і знов надія мертва оживає.

Г А літо йде полями і гаями і вітер ніє і цвіте блакить.

Д Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть колосом шумлять.

А Не сплять лиш цвіркуни і фонтан та кліна очима-зорями небо.

Б Чи то мені здається чи то справді свист тихшає?

В Під вечір стихли голоси й засяяли в небесах зорі.

Г А гуси знов ґелґочуть на озерах і пахнуть медом плавні навесні.

Д Або розумне казать або зовсім мовчать.

А Тепло було й вишні цвіли рясно.

Б Заснули доли і полонина в тиші спить.

В Ураз труснуло всю світобудову і тиша впала на свічадо плес.

Г Ясно ще осіннє сонце сяє та холодом осіннім вже в повітрі потягає.

Д Чи то мій сон чи просто чорна магія чола.

А Микола направив струни повів смичком і жалібна пісня розляглася по хаті.

Б На яру стояло чималеньке село і посеред села біліла невеличка нова церква.

В Проходять покоління во землі та кожне творчий слід свій залишає.

Г Зустрілись двоє пізно по зимі та вже на скронях паморозь зимова.

Д Чи біля тебе душу відморожу чи біля тебе полум’ям згорю.

А Чимось зарадиш людині і на душі легко весь день.

Б Чужих два слова в пісні буде і пісня вся тоді чужа!

В Озвався постріл над рікою і на коня схиливсь козак.

Г Давно закінчилася злива і хмари розійшлися.

Д Квітує жито і ячмінь колос викидає.

А Пройшла гроза і ніч промчала.

Б Глянуть не встигнеш і вік промайне.

В Зросли заводи і міста і відступили хащі.

Г Дунув вітер понад степом і сліду не стало.

Д Минуло чимало років і крила поважчали.

А 1

Б 2

В З

Г 4

Д 5

А Ти ще виболюешся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Б Ти ще виболюешся болем, ти ще роздерта на шматки та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі.

В Ти ще виболюешся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Г Ти, ще виболюешся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Д Ти ще виболюешся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна ти випросталася для волі.

А Безконечні стежки скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба.

Б Безконечні стежки, скриті інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба.

В Безконечні стежки, скриті, інтимні наче для самих близьких, водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба.

Г Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба.

Д Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах а ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба.

А Чумацький віз тихо рипить піді мною а в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу.

Б Кам’яні баби стояли на курганах і сліпо дивились у далечінь та ще високо в небі шугали орли шукаючи нової поживи.

В То по полю б я хотів чорним вихором летіти то мавок серед лісів я б ловив на зойк трембіти.

Г Дерево стояло ще голе однак на вітах його вже починалось пташине життя.

Д Шаблю вибито з рук але з серця не вибито дух волі й жадання краси!