(Копія) Розділові знаки у простих реченнях, ускладнених звертаннями, однорідними членами речення

Усе, чим я щасливий і багатий, я мушу рідним словом оспівати

Запалай, мій вогнику крилатий, полум'ям привітним і незлим

Я люблю твоє майво зелене, і Донбас, і Каховку ясну

На берегах Дніпра крутих, весь помережений садами, стоїть у сяйві днів нових наш рідний Київ перед нами

Ти виростала квітла й наливалась і втілилась в медвяний виноград.

Ні ти не вмреш ти щастя поховаєш під білим покривом несправджених надій.

Квітки цвітуть і золотом багряним немов огнем долина пойнялась.

Мріє та ж ми вже навік попрощалися

Ой Дніпре мій, багато ти, батьку, у море носив козацької крові.

Зоре моя вечірняя, зійди над горою, поговорим тихесенько в неволі з тобою.

Любітеся, брати мої, Украйну любіте, і за неї, безталанну, Господа моліте.

Йди в тисячоліття рідна, мово, до сердець і душ людських доходь.

Не рівняйте мене, пан виборний, з городянками: я не вередую і не перебираю женихами.

Я не розчарувавсь, генерале: край вартий того, щоб ради нього ставити на карту наш капітал

Різні, подруго, є люди, гідні шани і огуди, є без цвіту, є в цвіту.

Вчителько моя, зоре світова, на Вкраїні милій, в рідній стороні.

Не шуми ти, луг, і не гасніть, далі!

Ти припав, мій син, до лиця мудрої кринички польової.

Мій отчий дім незабутній, зі мною скрізь твоє тепло.

За руку беру тебе, слово, як юнку, як рідну дитину, на руки беру.

Тут усе: і повітря, і тиша, і дерева - сповнене якоїсь загадкової сили.

Учитель - це три світи: теперішній, минулий і майбутній.

Море й озеро, синій берег і широкий степ - усе залите гарячим маревом.

На все осінь щедра: на кавуни, і на дощі, і на холодні роси.

У наших ріках водяться різні породи риб: а саме щука, лин, лящ, сом