(Копія) Речення з відокремленими членами речення

1

2

3

4

5

За селом підіймався мішаний ліс, який хапав за очі гарячими барвами осені.

Нашою мовою звучали накази славнозвісного гетьмана Сагайдачного, Який вів на бій козацькі полки.

У чепурній хатині, що пропахла соняшником, яблуками і вощиною, їх привітно зустріла тітка Христя.

На подвір'ї перед невеличкою хатиною, що стояла край села, бавилося п'ятеро малих дітей.

Вона посміхнулась, красива і сива, як доля...

Артилеристи збились докупи, збентежені і злі.

Якось брів я звільна полем, весь заглиблений у себе.

Пів місяця серп в небі гойдає замріяні зорі тихі й гожі, мов літняя ніч.

Усе кургани та й кургани ще не зораних могил.

В хвилях ночі десь грім гуркоче, й пливе човен води повен.

Стомлені спекою днини не замовкають долини в дзвоні рясних цвіркунів.

В колисці сплетеній із верболозу мене малого мати колисала.

Доведена до відчаю Євпраксія прийняла постриг і пішла в монастир

Жовті калюжниці, квіти дитинства, знов нагадали щасливі літа.

З одного боку від нього копирсався в землі Сава Григорович, учитель.

Ці велетні, тобто величезні дерева, ростуть далеко одне від одного.

Він був відомий як людина широких мистецьких смаків.

Кажани з'їдають багато шкідливих комах зокрема совок і комарів.

Він усе бачив наскрізь крім свого примітивізму.

У живопису особливо в тематичних картинах характери героїв та ситуації дещо загострюються.

Замість сіней Пилип зробив сяку-таку примостку.

Старий вітряк живе між селами, за перехрестям двох доріг.

Туди, до райдуг, до просторів заміських, тягнуло студентську душу...

Я колись мріяв стати льотчиком, ще в п'ятому класі.

Там, за крайніми хатами, виднівся пагорб із залишками старого замку.

Наступного дня, 10 листопада поет до вітальні не вийшов.

цифри 2

цифри 3

цифр 2 і 3

цифр 1 і 3

усіх цифр

Високі дерева підіймаючи назустріч сонцю своє густе гілля оточують її з усіх боків.

Усередині росте трава з квітками рясно помішана та стоїть із десяток вуликів.

Сонце кидає зверху хвилі тепла і золоті бджоли бринять у повітрі.

На невеличкій прогалині тут посеред гори розкинулася пасіка

Вився жайворонок в небі, у блакиті.

Вродливий юнак Нарцис син річкового бога Цефіза, мав сестру-близнючку дуже схожу на нього.

Перекладати Микола Лукаш почав рано, ще в шкільні роки перекладав з якоїсь внутрішньої потреби, не думаючи про друк

Над полем у високості співали жайворонки.

Кінь відпочивши бадьоро вистукував копитами по лункій дорозі.

Чому найзаповітніші слова найкращі відкладаємо на потім?

Піч і припічок були чисто помазані навіть підведені червоною глиною.

А я не знаю нічого ніжнішого окрім берези.

Усі знали Оришку як відьму.

Перстень цей дарується як милість превелика.

Борис Савович як недавній моряк цілком серйозно підтримав Марисю.

Сприймаю день народження як докір.

Пряме дерево і вмирає стоячи.

Тонкий лист облітаючи з жовтих дерев лягає на плечі.

Наближаючись до своєї хати я якось присмирнів.

Коні мчали вулицею піднімаючи хмару куряви.