(Копія) Пряма мова

Хай замріяна весна тобі розкаже як вірно я тебе кохаю.

Ні не клич мене весно казала я їй не чаруй і не ваб надаремне.

А жовте листя осені шепоче щоб швидко-швидко йшла вже геть

Хто вам сказав що я слабка що я корюся долі?

Один мудрець вдало підмітив: Чим більше пізнаєш людей, тим більше починаєш любити тварин.

«Ще б ми стільки прочитали, як ти, – докинула Василина і пояснила подрузі: – Взимку цілі ночі просиджує над книжками».

«А в нашій учительській роботі треба, щоб минули роки й десятиліття, поки стане людиною той, хто несміливо переступив поріг школи і вивів на папері олівцемперші палички та кружечки, написав перше слово», думав учитель.

Павло Тичина сказав про Сковороду «Великий наш філософ щедру залишив нам спадщину по собі: обсягом широку, змістовністю глибоку і щодо світогляду свого – чисту та моральну».

Коли садили капусту, господарка хапалася за голову – «Дай же, Боже, час добрий! Щоб моя капусточка приймалась і в головки складалась, щоб із кореня була коренистая, а із листу голосистая!»

Літо в осені питає: де ти поділа журавлів.

Ой казали, говорили по всім селі люди – «Та вже з того козаченька нічого не буде!»

«Дозвольте і мені, панове, річ держать!» – тут обізвалася Лисиця.

До булави треба голови!, казали запорожці.

«Опізнився, небораче, одказав земляк йому, хто кохав життя ледаче, непереливки тому».

«Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос.

«Життя мені всміхалося, – говорив Франко, – а діти були промінням».

Мама сказала: як же ж мені сумно, хочу побачити рідненьку сестру.

«Ні, – сказав сам собі Василько – щуки я не піймаю, бо вона прудка»

«Коли я сита, то така я добра», ковтнувши жертву, просичала Кобра.

Бернард Шоу довго розшукував рукопис молодого драматурга в шухлядах і нарешті сказав: «Даруйте, але я його десь загубив»

«Будь ласка! – Бернард Шоу відчинив дверцята шафи з рукописами інших авторів. – Беріть будь-який, він буде не гіршим за Вашу п’єсу»

«Готовий відшкодувати збиток новим афоризмом», – і драматург простягнув аркуш з написом: «Отже, і в дурня можна чогось навчитися».

«Загубили? – скрикнув відвідувач і продовжив: – Як Ви могли! Я вимагаю відшкодування!»

«У своїй драмі, – зухвало вигукнув ображений, – ви використали мій афоризм».

«Митець не може відвернутися від своєї сучасності, – говорив Альбер Камю і далі пояснював: «Якби він відвернувся від неї, то промовляв би в порожнечу»

«Суспільність, – говорив М. Грушевський, – що має віру в себе, мусить мати й відвагу глянути на правду свого минулого, щоб зачерпнути в ній не зневіру, а силу».

«Слово – найтонше доторкання до серця, – був переконаний В. Сухомлинський, –воно може стати і запашною квіткою, і живою водою, і розжареним залізом»

Український письменник В. Винниченко якось сказав: «Як нудно, сіро проходить життя людей неталановитих, так нудно й нецікаво живуть без любові навіть талановиті».

Мати Тереза знала силу посмішки, тож усім, хто зневірився, радила: «Отримавши від життя чергового удару, скажіть собі: “Усе могло бути набагато гірше і посміхніться»

Один мудрець вдало підмітив: Чим більше пізнаєш людей, тим більше починаєш любити тварин.

Павло Тичина сказав про Сковороду «Великий наш філософ щедру залишив нам спадщину по собі: обсягом широку, змістовністю глибоку і щодо світогляду свого — чисту та моральну».

«Ще б ми стільки прочитали, як ти, — докинула Василина і пояснила подрузі: — Взимку цілі ночі просиджує над книжками».

Коли садили капусту, господарка хапалася за голову — «Дай же, Боже, час добрий! Щоб моя капусточка приймалась і в головки складалась, щоб із кореня була коренистая, а із листу голосистая!»

«А в нашій учительській роботі треба, щоб минули роки й десятиліття, поки стане людиною той, хто несміливо переступив поріг школи і вивів на папері олівцем перші палички та кружечки, написав перше слово», думав учитель.

«За що ж, хто-небудь попитає, Зозуля Півня вихваляє?».

«Та чим же я вам досадив?» ягнятко, плачучи, питає.

"Яка ти розкішна, земле," — думала Маланка.

Жалібно жовте листя березини, здається, шепче, «Літо, де ти, літо?».

Я цієї пісні раніше не чув, – сказав студентові Василь: – Ви її всю знаєте?

«Щось воно недобре»: подумав Андрій, удивляючись у пітьму.

«Може, я міг би вам допомогти?» – довірливо запитав незнайомець.

«М’ята», – прошепотіла Настя. – «Зійшла холодна м’ята».

Чоловік, піднявши злегка картуза, повагом промовляє – «Люди, схаменіться».

«Може, у цій лісовій хатинці ховається зараз Мавка» – подумалось мені.

Мені сказав розумний садівник: «Коли пересаджуєш дерево, роби це з любов’ю».

«Краса і мудрість – писав Еріх – не розкіш, не привілей, а радість, дарована всьому світу».

Мирослав Дочинець радить – «Не виставляй напоказ усе, що маєш, – завтра вже нікого не здивуєш».

«Стерегти ліс», – сказав Харитон – «треба не рушницею, а любов’ю».

«Слово – перше дзеркало духу, – казав Петрарка, – а дух – головний поводир слова».

«Кожний українець повинен знати одну-дві чужі мови, – писав Борис Грінченко, – і вчити змалечку того своїх дітей».

«Якщо ми не дамо народові можливості вчитися своєю мовою, він стане вчитися чужою – і наша нація зникне», – стверджував Микола Костомаров.

Панас Мирний писав: «Найбільше славиться поміж людьми той народ, у якого його мова розвинута та збагачена творами всякого письменства».

«Зречення рідної мови призводить до найбільшої кари – духовного каліцтва,– говорив Г. Нудьга і додавав – Дорослі мають пам’ятати цю велику істину й прищеплювати її своїм дітям».

«Саме щоденні звички роблять вас успішними людьми або невдахами», – стверджує Томас Корлі в книзі «Зміни свої звички – зміни своє життя».

Автор зазначає: «Близько 90 % багатіїв читають щодня бодай 30 хвилин. Це зазвичай три типи видань: біографії успішних людей, книги із саморозвитку та історичні розвідки».

«Хочеш бути успішним – спілкуйся з успішними людьми, – наголошують фахівці та додають: – Краще мати справу із цілеспрямованими оптимістами, аніж із негативно налаштованими заздрісниками».

«Тривалий успіх можливий лише за умови позитивного ставлення до життя», – підбадьорює читачів автор книги. – Усі лідери вміють радіти кожному дню, будь-якій дрібниці».

«А от що вам може бути не до вподоби, – інтригує Томас Корлі, – то це те, що багатії прокидаються за три години до початку свого робочого дня, бо мають устигнути залагодити дві-три особисті справи».

«Життя лише доти має вартість, – говорив батько частенько – доки людина може допомагати іншим».

«Поки людина жива, вона ніколи не повинна втрачати надії», – говорив давньоримський філософ Сенека.

«Це ж хто сказав, що одна ластівка не робить весни?» – переможно вигукнув Таран.

Давньогрецький філософ Епікур казав: «Якщо доля особливо прихильна до людини, вона дає їй вірних друзів».

«Розумні люди говорять тому, що їм є що сказати, – стверджував мудрець і додавав: – А дурні просто хочуть сказати хоч щось».

«Київська міська рада пропонуватиме обмежити використання в магазинах поліетиленових пакетів», - повідомляє прес-служба відомства

У повідомленні зазначено: «Погоджено проект рішення щодо зменшення використання поліетиленових пакетів у магазинах та інших місцях продажу товарів».

«Продавці мають запропонувати альтернативу поліетиленовим пакетам, - зазначає розробник, а далі пропонує: - Це можуть бути біологічні полімерні чи паперові пакунки, багаторазові торбинки тощо».

«Щороку в масштабах ЄС на смітниках виявляють вісім мільярдів поліетиленових пакетів, - мотивують це рішення чиновники - тобто на одного європейця припадає 200 одноразових пакунків за рік».

«Частина пакетів потрапляє до світового океану з катастрофічними наслідками для морської флори та фауни»,- додає автор проекту Костянтин Яловий.

Іван Франко писав «Народи тільки тоді зможуть досягнути щастя й свободи, коли всі будуть ученими працівниками».

«Бути людиною, – стверджував Антуан де Сент-Екзюпері – це означає відчувати, що ти за все відповідаєш».

«Людина не для того створена, щоб терпіти поразки… – писав Ернест Хемінгуей. Людину можна знищити, але її неможливо перемогти».

«Багато величного є на Землі, але немає нічого більшого, як людина» – переконував славетний драматург Софокл.

«Ми – не безліч стандартних «я», – стверджував Василь Симоненко і додавав: – А безліч всесвітів різних».

«Розумні люди говорять, бо їм є що сказати, – стверджував мудрець і додавав: – Дурні ж просто хочуть сказати хоч щось».

«Поки людина жива, вона не повинна втрачати надії», – говорив давньоримський філософ Сенека.

«Це ж хто сказав, що одна ластівка не робить весни!» – переможно вигукнув Таран.

Давньогрецький філософ Епікур казав: «Якщо до людини доля особливо прихильна, вона дає їй вірних друзів».

«Життя має вартість лише тоді, – говорив батько частенько – коли людина може допомагати іншим».

Почувши, як Олесь бідкається через складне домашнє завдання, Оксана підбадьорливо сказала: «Не переймайся так, насправді все тут доволі просто».

«А я сама вигадую щасливі прикмети: почула музику, зустріла когось у яскравому одязі – трапиться щось хороше!», – ділилася позитивом Уляна.

«Рухатися завжди треба туди, куди хочеш, а не туди, куди начебто йдуть усі», – любив цитувати свого наставника Орест.

«Або ти не можеш нічóго змінити – і тоді хвилюватися немає сенсу, або можеш – і тоді перейматися нíчого, – сказав мудрець і пояснив: – Не марнуй сил на сумніви».

«Вихід зі складної ситуації там, де й вхід, – жартує Мирослава. – Чомусь песимісти цього не розуміють».

«Найкраща помилка та, – говорив філософ Григорій Сковорода – якої припускаються в навчанні».

«Якщо почуєш жарт, шукай у ньому приховану правду, – радив геніальний Олександр Довженко».

Василь Симоненко стверджував: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».

«Рідна мова дається народові Богом, – наголошував Василь Захарченко й застерігав, – А чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів».

«Ой ти, дівчино, з горіха зерня, чом твоє серденько – колюче терня?», – запитує ліричний герой поезії Івана Франка.

«Найкраща помилка та, – говорив філософ Григорій Сковорода, – якої припускаються в навчанні».

«Якщо почуєш жарт, шукай у ньому приховану правду", – радив геніальний Олександр Довженко.

«Рідна мова дається народові Богом, – наголошував Василь Захарченко й застерігав: – А чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів».

«Рідна мова дається народові Богом, – наголошував Василь Захарченко й застерігав. – А чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів».

Український письменник В. Винниченко якось сказав: “Як нудно сіро проходить життя людей неталановитих, так нудно й нецікаво живуть без любові навіть талановиті”.

“Митець не може відвернутися від своєї сучасності, – говорив Альбер Камю і далі пояснював: Якби він відвернувся від неї, то промовляв би в порожнечу”.

“Слово – найтонше доторкання до серця, – був переконаний В. Сухомлинський, – воно може стати і запашною квіткою, і живою водою і розжареним залізом”.

Мати Тереза знала силу посмішки, тож усім, хто зневірився, радила: “Отримавши від життя чергового удару, скажіть собі: “Усе могло бути набагато гірше” і посміхніться”.

“Суспільність, – говорив М. Грушевський, – що має віру в себе, мусить мати й відвагу глянути на правду свого минулого, щоб зачерпнути в ній не зневіру, а силу”.

Український письменник В. Винниченко якось сказав: “Як нудно сіро проходить життя людей неталановитих, так нудно й нецікаво живуть без любові навіть талановиті”.

“Митець не може відвернутися від своєї сучасності, – говорив Альбер Камю і далі пояснював: - Якби він відвернувся від неї, то промовляв би в порожнечу”.

“Слово – найтонше доторкання до серця, – був переконаний В. Сухомлинський, – воно може стати і запашною квіткою, і живою водою і розжареним залізом”.

Мати Тереза знала силу посмішки, тож усім, хто зневірився, радила: “Отримавши від життя чергового удару, скажіть собі: “Усе могло бути набагато гірше” і посміхніться”.

“Суспільність, – говорив М. Грушевський. – що має віру в себе, мусить мати й відвагу глянути на правду свого минулого, щоб зачерпнути в ній не зневіру, а силу”.

Один мудрець вдало підмітив: Чим більше пізнаєш людей, тим більше починаєш любити тварин.

Павло Тичина сказав про Сковороду «Великий наш філософ щедру залишив нам спадщину по собі: обсягом широку, змістовністю глибоку і щодо світогляду свого — чисту та моральну».

«Ще б ми стільки прочитали, як ти, — докинула Василина і пояснила подрузі, — Взимку цілі ночі просиджує над книжками».

Коли садили капусту, господарка хапалася за голову — «Дай же, Боже, час добрий! Щоб моя капусточка приймалась і в головки складалась, щоб із кореня була коренистая, а із листу голосистая!»

«А в нашій учительській роботі треба, щоб минули роки й десятиліття, поки стане людиною той, хто несміливо переступив поріг школи і вивів на папері олівцем перші палички та кружечки, написав перше слово», - думав учитель.

«Я не піду до пана!» - гукнула Одарка.

«Я не піду до пана!» гукнула Одарка.

«Я не піду до пана!» - гукнула Одарка».

«Я не піду до пана! - гукнула Одарка».