(Копія) Підготовка до ЗНО. Синтаксис. Пунктуація

Холодні зірки мерехтіли в темному небі, і нескінченний Чумацький Шлях простягався у вічність двома велетенськими кривими коліями (О. Довженко).

Защеміло горде дівоче серденько, та мовчала небога не сказала й матері (З творів П. Куліша).

Леся полюбила Сомка іще тоді, як він було носить її на руках і дарує їй то золоті сережки, то добре намисто.

Іще тоді звав він її своєю судженою і зложив з Черевани-хою руки.

Гомоніти з високим начальством було для Хоми втіхою (О. Гончар).

Твоя любов як сміх дитячий (Д. Іванов).

Ми сірі гуси в хмарі (А. Малишко).

Жити значить безперервно рухатися вперед (С. Джонсон).

впевненість або невпевненість у повідомленні;

почуття (емоційна оцінка повідомлюваного);

ввічливість для активізації бесіди;

вказівку на джерело повідомлення.

Він ще зловив на собі вологий погляд жінки даючись подиву зміні кольору її очей (О. Уляненко).

Він говорив не поспішаючи, з крижаним спокоєм (А. Головко).

Сиділи люди нерухомо, поглядали один на одного блукаючим поглядом (І. Багряний).

Десь здалеку бриніла, як муха повесні, притишена пісня (М. Коцюбинський).

1

2

3

4

5

Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні (Г. Сковорода).

І вже тиха-тиха пісня снується з висоти, де обнялися голубе небо і зелені голови співучих осокорів (І. Цюпа).

І якщо впадеш ти на чужому полі, прийдуть з України верби і тополі (В. Симоненко).

Повітря стало таким прозорим, що було далеко видно голі дерева понад шляхом… (Г. Тютюнник).

Перемелеться лихо добро буде.

Вовка боятися в ліс не ходити.

Раніше встанеш більше діла зробиш.

Любиш їздити люби й сани возити.

Сказано горобець велика птиця.

Переконатися пора зробивши зло не жди добра.

Одним заспокоюю себе у мене ще все попереду.

У товаристві лад усяк тому радіє.

Добре сказано Сенекою жорстокість народжується з посередності й слабкості.

Я не можу збагнути що саме.

Бідні ми як коні на припоні (І. Франко).

Мене цікавить не як це сталося та які можливі наслідки цього факту.

Я не розумію що це.

Рая у свою чергу спитала, як ти розумієш щастя.

Рая у свою чергу спитала, як він розуміє щастя.

Рая у свою чергу спитала, що як він розуміє щастя.

Рая у свою чергу спитала про щастя.

На думку Івана Цюпи, доброта — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

Іван Цюпа писав, що доброта — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

Іван Цюпа писав, доброта — це найбільше досягнення людини, прекрасне і святе.

Доброта, згідно з думкою Івана Цюпи, — це найбільше досягнення людини, прекрасне і свята.

Поки жива мова в устах народу, до того часу живий і народ (К. Ушинський).

Правильно говорять, що «Хліб — усьому голова».

Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину (В. Симоненко).

Сократ писав: «Заговори, щоб я тебе побачив».

Це знов таки навіть у нижчих тварин помічається, собаки наприклад дуже чулі до оцінки їх (В. Винниченко).

Вода за ніч відстоялася, стала така прозора, що видно було на дні кожну піщинку (Ю. Збанацький).

І того можливо не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ (М. Рильський).

Він видно спав, бо не ворушився (Панас Мирний).

Мені здається, що жила я завжди… (Леся Українка)

Незмірною ласкавістю і тихою журбою віє від сих вільних, кучерявих хмаринок, що пливуть собі кудись поза дім неволі (В. Винниченко).

Літня спека й страшна зимова завірюха пригасили життя гір (М. Чабанівський).

Земля, як і завжди, пахтіла своїм тяжким п’янливим запахом (У. Самчук).

Кожен крок нашого піхотинця здається подією вартою літописів (О. Гончар).

Сизуватий колос затиснутий з двох боків списами остюків перегойдує на тонких білих ниточках жовто-зеленаві палички квіту (М. Стельмах).

Вбігла Гафійка сквапно ховаючи щось за пазуху (М. Коцюбинський).

Гуркіт канонади ревів не перестаючи (Б. Сосюра).

А він мандруючи співа, як Наливайко з ляхом бився (Т. Шевченко).

А як насупляться брови сердито та під ними хмурий погляд блисне, то аж холодно у душі (Б. Мова).

Ад’ютант мав феноменальну пам’ять і виключну хоробрість (Г. Тютюнник).