(Копія) Підготовка до НМТ. Складне речення

ховалися комахи в невидимі щілини.

і різко падали вниз.

і розбивали небо блискавки.

коли вибігав у двір старий кіт.

та вимальовували в ньому арфу.

Зрідка тут пробіжить заєць або спиниться на кручі вовк.

На сизих луках скошено траву і літо буйне в береги ввійшло.

В одну мить розсунувся простір і стали ближчими зорі.

Удосвіта знов загули на морозі сосни і закричали півні на горищах.

Тут кажуть уночі горять вогні болотні чи світяться корчі зотлілі до трухи.

Дунув вітер понад степом і сліду не стало.

Зросли заводи і міста і відступили хащі.

Минуло чимало років і крила поважчали.

Пройшла гроза і ніч промчала.

Глянуть не встигнеш і вік промайне.

1

2

3

4

5

хоч нас умовляли цього не робити.

щоб сховатися від пекучого сонця.

аби до вечора повернутися додому.

коли почало сходити золоте сонце.

що давно обріс легендами.

Дарма що стояло тихе, сонячне безвітря, листя тріпотіло на деревах вздовж шляху.

Я Нептуну півкопи грошей в руки суну, аби на морі шторм утих.

Пам'ять могла б убити нас, коли б не мала рятівної властивості забувати.

Я нічого не вартий, якщо не в спромозі комусь допомогти.

Щовечора, як зіронька сходить, молодая дівчинонька в садочок виходить.

прийшов травень.

значить справжня весна.

розносяться пахощі навколо.

пахнуть білі гречки.

вишні ж уже відцвіли.

Я знаю мова мамина свята.

Боятися вовків у ліс не ходити.

Будеш сіяти з сумом вродить печаль.

Весна іде красу несе.

Не штука ганьбити штука ліпше зробити.

І чується десь пісня за горою лине.

Поступово багрянці лісу згасають сідає сонце.

Самотність як обірвана струна вона ніколи не буває в парі.

Дощ упав на жито будем краще жити.

А тумани вже давно щезли розвіяли їх сині вітри й вітерці.

На тихім озері, де мліють верболози, давно приборкані і влітку, й восени, то плюскоталися, то плавали вони, і шиї гнулися у них, як буйні лози.

Коли ж дзвінкі, як скло, надходили морози і плесо шерхнуло, пірнувши в білі сни, - плавці ламали враз ті крижані лани, і не страшні для них були зими погрози.

Крізь шибки вікон стежили за рекрутом сиві бабусі і він, вітаючись із сусідами йшов вузенькою вулицею, де поряд з іншими убогими хатками стояла його хата з трьома вікнами й такою давньою покрівлею, що вже замість соломи виднівся суцільний мох з якого буйно росли окремі стеблини жита.

Ти не дивись, що буде там, чи забуття, чи зрада: весна іде назустріч вам, весна в цей час вам рада.

Дерзайте, лебеді: з неволі, з небуття веде вас у світи сузір'я Ліри, де пінить океан кипучого життя.