(Копія) Означення. Додаток. Види

Ніколи не минеться мода на хустки.

Одягатись зі смаком було принадою українських дівчат

Національний одяг є естетичною базою, на якій митці створили вишивки, мережива.

Дівчата шукала польові квіти й прикрашали обжинковий сніп.

Осінній холодок над спраглою землею шатро гартоване широко розіп’яв.

В очах хлопчика під бровами світилась туга від болю.

Не гріє на чужині, а дома надто вже пекло.

Він був столяром і стельмахом, шевцем і бондарем, ткачем і навіть хліборобом.

Земля мов казка.

Вірний приятель то найбільший скарб.

Літній луг як різнобарвний килим

Слово не горобець.

Пізні пташки сльози ллють.

Шумлять пошерхлі комиші.

Він пам'ятає шаблю гостру.

Мама була вчителькою.

Вулицею парубки йшли.

Щодо одягу раджуся з друзями.

Ніч ховала зорі у темряву.

Блукає тьма лісами і полями.

Розумний мовчить, коли дурень бурчить.

Сльози струмками побігли по щоках дівчини.

Холодний вітер впивався в обличчя.

Гостре словечко коле сердечко.

Колише хмара втомлені громи.

Море підсилювало бажання освіжитися.

Сірі води спливали на посірілу землю.

Стара черемха заздро поглядала на вишню.

Я ніколи не ходжу з батьками по магазинам.

Щодо одягу раджуся з друзями.

Я вірші став писати під вечір золотий.

Я вірші став писати під вечір золотий.

Клумба ліворуч вражає цвітом.

Настала пора поливати квіти.

Японці здебільшого люблять квіти без запаху.

Зів'ялі квіти сумно пахнуть.

Розповідне, окличне, просте, односкладне, поширене.

Розповідне, неокличне, складне, двоскладне, поширене.

Спонукальне, окличне, просте, двоскладне, поширене.

Спонукальне, окличне, складне, двоскладне, непоширене.