(Копія) Однорідні члени речення

По долині, по стежині біжить сонце.

І сонце світить, і сніг куриться.

Цвіте малина, смородина, квасоля.

Я живу, і борюсь, і творю для людей

Насунули снігові хмари і оповили небо.

Голос її окликався гнівом, докором, огидою.

В саду цвіли бузина та калина.

Співає осінь щиро й журавлино.

Поринули весняні води, задзюрчали струмочки.

Осінь позолотила гаї і діброви.

На пагорбах росли стрункі смереки й кипариси.

Я б забув і образу, і сльози.

Хтось бере рушницю і йде в ліси полювати зайця.

Ввижалась юність безконечна, безмежна бачилась весна.

Мине тиждень, і осінь перебере свої законні повноваження.

Сніг покрив кущі, замів дороги.

Сиплеться осінній, уїдливий, дрібний дощик.

Додому ніч собі на небо йшла, і на зорю дивилася мурашка.

Я кілька днів і сяк і так добирався до скрині.

Теплий туман стелився по полю і наливав балку по самі вінця.

Приходитиму знов і знов сюди, як ніжний серпень в сонячні сади.

Дорого, мила дорого, і сум верби, і тополина задума біля тебе.

Сашко увійшов, постояв збоку, ніким не помічений, і рішуче попрямував до столу

За десятки або сотні мільйонів років радіоактивні елементи розпадаються.

Миколка нагнувся, ущипнув маленький блідо-зелений листочок.

Та не вбити вже у живих пісню правди і волі.

Вже листячко кволе на вишнях та сливах світиться.

Лелека зостався на догляд дітей чи дорослих у людському гнізді.

Собака ображено пришкулився на Миколку, але гавкати перестав.

і радісне птаство привітало молодий день.

і трохи не зігрівши вихолодженої землі.

і нам пославши дещицю свого тепла.

і лагідно огорнуло все своїм промінням.

і морок поступово почав танути.

Знову тепла ніч хвилює загадковістю та духом степового літа.

На воді велично красувалися білосніжні лілеї та жовті глечики.

Річкова вода настояна на корінні та на різному зіллі.

П’ють руна силу сонячну щоденно та вночі про неї забувають.

1

2

3

4

Стежка щезала часом серед каміння, або ховалася під виступом скелі.

І гречка проливає мед на борозни, на хати, на сади під круглим місяцем.

На планеті безліч ясних узбереж, мальовничих ландшафтів й озерних країв.

Над полями було розсипане не сонячне світло, а самоцвітне каміння.

Низькі хмари сіялися, то дощем, то мокрим лапатим снігом.

І кущі, і гілки дерев ускладнювали пересування лісом.

Дуби й осики, ялини та берізки привітно зустрічали людей.

Верби й верболози туманом котилися по лугу й закривали подекуди воду.