(Копія) Неповні речення. Односкладні речення

А згори сипле та сипле, витрушує душу з дзвіночків.

В городі тиша й мовчазний перезвін сердець.

Напевне. в кожному із нас дрімає щось від Піфагора.

Лиш боротись - значить жить.

У нього очі - наче волошки в житі.

З вогню у ніч, назустріч тиші, зірвались ми, як пізній дим.

Ніколи не шукайте щастя під чужими небесами.

В осінній млі така прозора мить минулих днів, розстріляних шрапнеллю.

Кожен день життя - то неповторна мить на вічному шляху до щастя і свободи.

І сниться їй, бджолі, цариця - Велика Спека Степова.

Батьківщину і матір не вибирають.

Передсвітанкова весняна тиша рідних полів.

Напечемо солодкої цибулі, із підчеревини нашкваримо шкварок.

Навколо запахло чебрецем і м`ятою.

По селу застрибало відлуння цокоту сокири.

Вузенька вуличка. Стіна, повита хмелем.

Твої спогади світлі, але щемливі.

У тихім сквері серед віт мармурова Венера.

У синіх відрах листя лопушине.

За вікном жоржини й чорнобривці.

Поспішайте творити добро!

Щозміни норму виконуємо на сто відсотків.

Бережи честь змолоду.

Лупайте сю скалу!

Ночвами моря не перепливеш.

Правди не сховаєш.

Батьків не вибирають.

Нарешті ремонтують магістраль.

Коней на переправі не міняють.

З двох бід вибирають меншу.

Спинися, мить, зіграй сонату вічну!

Держи кишеню і уста замкненими.

Немає пісні без любові!

Правда неправду перетягне.

День народження святкуватиму пізніше.

Незабаром має світати.

Семеро одного не ждуть.

Дарованому коневі в зуби не дивляться.

По радіо повідомляють про нельотну погоду.

Весна, і смерть, і світле воскресіння.