(Копія) (Копія) СПР з кількома підрядними

2

3

4

1

неоднорідною підрядністю

послідовною підрядністю

однорідною підрядністю

мішаною підрядністю

Зате як припадав він до неї, коли знаходив потік, той холодний кришталь, що омивав десь жовті корні смерек і аж сюди приносив гомін лісів!

Хотіла б я піснею стати у цю хвилину сумну, щоб вільно по світу літати, щоб вітер розносив луну.

Якщо не можна вітер змалювати, прозорий вітер на ясному тлі, змалюй дуби, могутні і крислаті, котрі од вітру гнуться до землі.

Якщо не можна вітер змалювати, прозорий вітер на ясному тлі, змалюй дуби, могутні і крислаті, котрі од вітру гнуться до землі.

Все моє життя він ходив повз нашу хату з цілим снопом довгих вудок і так гупав чобітьми, що ми прокидалися вночі, як од грому, коли він повертався часом з рибалки.

Зате як припадав він до неї, коли знаходив потік, той холодний кришталь, що омивав десь жовті корні смерек і аж сюди приносив гомін лісів!

Я так давно не чув, як перепел вночі запідпадьомкає, як в лузі деркачі охриплим голосом задеркотять жагуче.

Коли ми йшли удвох з тобою вузькою стежкою по полю я гладив золоте колосся, як гладить милому волосся щаслива ніжна наречена.

Коли ми йшли удвох з тобою вузькою стежкою по полю, я гладив золоте колосся, як гладить милому волосся щаслива ніжна наречена

Коли ми йшли удвох, з тобою вузькою стежкою по полю, я гладив золоте колосся, як гладить милому волосся щаслива, ніжна наречена

Коли ми йшли удвох з тобою вузькою стежкою по полю, я гладив золоте колосся, як гладить милому волосся щаслива, ніжна наречена

дві підрядні частини поєднані однорідною підрядністю

дві підрядні частини поєднані послідовною підрядністю

дві підрядні частини поєднані неоднорідною підрядністю

три підрядні частини поєднані однорідною підрядністю

Як неприємно коли баба клене або коли довго йде дощ і не вщухає.

Дід Захарко був коваль хоч я ніколи не бачив аби він щось кував.

Ти не дивуйсь що гаснуть зорі як вийде ранок золотистий що хвилі ніжні і прозорі змивають берег кам’яний.

І таке там сотворилось що люди довго ще ламатимуть голови як то могло трапитись, прости Господи!

Я готовий повірити в царство небесне бо не хочу щоб в землю ішли без сліда горді діти землі.

Думою тугу розвію щоб був я завжди таким яким мене мати вродила й благословила в світи.

Ми дивились довго як хмаринка тане як синіє синь як колише вітер струни павутин.

Не знаю я що буде після нас в які природа убереться шати.

Щоб прийшло на землю сподіване щастя треба великої праці бо щастя не дається дурно.

Бачив не раз як перся тут волохатий ведмідь як приходили дурні вепри толочили всю траву та ламали кущі.

Якби не жовте листя в садах то можна було б подумати що надворі не бабине літо, а справжнє літо.

Нічого в світі так я не люблю як саджати що-небудь у землю щоб проізростало.

Повінь добрих почуттів затоплює вчителя коли він чує як довірливо тулиться до нього дитина.

Велике діло коли людина має чисте сумління коли ніякі тіні не каламутять не забруднюють душу.

Іду я з вечерею до дядька Себастьяна прислухаючись як за тинами підстрибує морозець як у калюжах заколихуються сни.

Ми працю любимо, що в творчість перейшла, і музику палку, що ніжно серце тисне. (перше підрядне - означальне, друге підрядне - означальне)

Ми працю любимо, що в творчість перейшла, і музику палку, що ніжно серце тисне. (перше підрядне - означальне, друге підрядне - обставинне)

Ми працю любимо, що в творчість перейшла, і музику палку, що ніжно серце тисне. (перше підрядне - з"ясувальне, друге підрядне - означальне)

Ми працю любимо, що в творчість перейшла, і музику палку, що ніжно серце тисне. (перше підрядне - означальне, друге підрядне - з’ясувальне,)