(Копія) (Копія) Складнопідрядні обставинні речення. Типи складнопідрядних речень (узагальнення)

Вона дивилась на Юру так, наче він і справді міг стримати грозу.

Зблиснула у світлі фар течія річки, що сонно перекочує хвилі й молочно спалахує в темряві.

Перед тим як одхилити ляду, вона закриває ліхтар, підслухається.

Я прийшов із мас, із поля, знизу, де од злиднів очі як огонь.

Теплий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому.

Стояла така тиша, що чути було шепіт сніжинок з пожовклим листям.

І всюди, куди не йду, холодні трави сняться.

Коли батько приїхали, вони ще довго про щось шепотілися з дідом.

Сонце ховалось за межигірський бір, який од того став ще чорніший.

Якби свині крила, вона б і небо зрила.

Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б із них зробила золотую арфу.

Він знав, куди Варка прати ходила.

Моя далека юнь, ти не здаєшся сном, зоч зморшки на чолі все глибшають у мене.

Перед тим як вечеряти, Гнат, вийшовши на ґанок, тихо засвистів.

Так гарно тут, що шкода ступати по непорочній сніговій білині.

День був душний, незважаючи на те що краплі учорашнього рясного дощу іскрились на траві.

Якщо буде своя збройна сила, то ми повинні мати й своїх командирів.

Все можуть зробити людські руки, коли захочуть.

Пташки співали і свистали усюди по гаю так голосно та гарно, що все кругом неначе усміхалось.

Не може при добрі той жить, хто хоче злу й добру служить.

Вночі, коли небо і ріка стали зоряною єдністю, вони повертались додому.

Люди співали гучно, так що пісня долетіла аж до небес.

Прилинь, сизий орле, бо я одинокий.

Грім різко розітнув тишу так, що земля здригнулася.

Ніхто не знає, де кого доля чекає.

Коли поробиш до поту, то й поїси в охоту.

Багато в світі доріг, що ведуть до незнаних обріїв.

Ми допомогли тобі, бо саме так повинні чинити справжні друзі.

Привів коня кувати, коли кузня згоріла.

Там, де сяють верби з-за гори, над водою гнуться явори.

Іди туди, де люди творять світло.

На леваді за верболозами зібралося стільки синяви, що можна в ній брести по коліна, як водою.

Як на Благовіщення півень на дорозі води нап'ється, то на Юрія віл напасеться.

Жито шепче мені, як привітно навкруг.

Як подвір'я загоготало громом, всі в залі потягнулись до вікон.

Її рум'яні, як червоний мак, щічки яскраво палають.

Багряне листя восени, мов іскри, гасне під ногами.

Коли заходить ніч, тоді дивоцвітом квітне степ.

Малі дерева схожі на дорослі, як схожі діти на своїх батьків.

У важкі хвилини скорботи та недуг я тихо йшов, куди гляділи очі.

Треба слову радощів додати, щоб уміло душу звеселять.

Хоч їдеш у гостину, а хліба бери в торбину.

Знаємо ми, відкіль той сон.

Народ сам скує собі долю, аби тільки не заважали.

Настав час, коли вечірній сутінок швидко западає в нічний.

Там, де Ятрань круто в'ється з-під каменя вода б'є.

В ті давні часи, коли йде наше оповідання, запала долина не була порослим лісом.

А на тому місці, де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою.

Якщо справді все описане для майбутнього фільму не підійде, тоді почнімо краще першу частину кінокартини з пісні.

Нехай гримлять кайдани, але встають бійці уже нові, ідуть на бій.