(Копія) (Копія) Складнопідрядне речення. Складнопідрядні речення з підрядними означальними, з’ясувальними

Не лінуйся рано встати а змолоду вчитись.

Зробив діло гуляй сміло!

Якщо дитини не навчиш у пелюшках то не навчиш і у подушках.

Материнська наука робить серце золотим.

Великий син України Тарас Шевченко все своє життя поклав на олтар служіння Батьківщині.

Набіжить вітерець покотиться хвилею нахилить розіб’є траву і вона зажовтіє заголубіє й зачервоніє квітами.

Сонце зверху накрива теплом і широким промінням кропить кожен листочок кожну билинку а з трави обдає свіжим пахучим холодком.

Велика листопадова тиша стоїть над землею вона сповіщає про осінь.

І так свіжо і синьо у небі й на душі.

За вечоровим небосхилом з дівчатами дружить листопад бо літо не повернеться назад.

Ластівка день починає а соловей його кінчає.

Добре коли людина вміє мріяти.

Або рибку їсти або на дно сісти.

Звісно нарізно нам важко і разом нам тісно.

він вабив золотобагряною осінньою красою.

що вабив золотобагряною осінньою красою.

із золотобагряною осінньою красою.

але згодом сховалася серед золотобагряної осінньої краси.

і сховалася серед золотобагряної осінньої краси.

Стати справжнім митцем — значить умерти.

Кобзарі завжди прославляли бойові походи Війська Запорозького, а козаки над усе любили пісню «На війну…».

Незабаром ми побачимо безліч символічних позначень, які про щось повідомляють, застерігають, закликають.

Споглядаю, як ліс проростає осінньою синню.

Та недаремно давня мудрість твердить: усе перемагає любов!

Мудрого не зламає лихо і не зіпсує нещастя.

Вода має велику силу, яку виявляє особливо весною.

Слово, мовлене часто, викликає спротив залежного від того, хто, як і коли мовить.

Мати вірила, що земля усе знає.

Бубнявіють думки, проростають словами.

Неподалік од татарського броду, де навшпиньки спинався долинковий туманець, окреслилася постать людини.

Семен рукою розгладив недовірливі зморшки на чолі, хоча й позаздрив спокійним снам батька.

Так дівчині хотілося, щоб ніхто не бачив її.

Ярослав руками перебирав стебла пшениці, у яку вже ввійшла золотінь.

Ярослав Мудрий був першим князем, який не прагнув походів та завоювань.

Стара верба од старості зомліла, забула, що сказав їй водяник.

Хлопці держалися разом і, йдучи, розглядалися по сторонах, щоб добре затямити дорогу.

Перед очима замигтіли великі зорі, що займалися в небі.

Повільно, обережно ступаю по чорноземові батькового городу, щоб йому боляче не було.

Варто відзначити, що Ярослав був людиною всебічно освіченою.

У знаменах вічна слава поколінь, що здобули найбільшу перемогу.

Я знаю, що бійця нащадки спом’януть і нашу віру й кров знесуть на п’єдесталі.

Ти знаєш, що ти - людина?

Виявляється, що слово «мрія» виникло в пошевченківську добу.

Уся наша планета оповита невидимими шляхами, що ними мандрують слова.

прості речення рівноправні за змістом і пов’язані сурядними сполучниками

одне речення підпорядковується другому і з’єднується з ним сполучником підрядності або сполучним словом та інтонацією

прості речення об’єднані за змістом та інтонацією без допомоги сполучників чи сполучних слів

перше речення є головним, а решта - послідовно залежать одне від одного

одне речення підпорядковується другому і з’єднується з ним лише за допомогою інтонації

Хто знання має, той і мур зламає.

Добре того вчити, хто хоче все знати.

Хто вчиться змолоду, не знає під старість голоду.

Хто п'є зілля джинджури, той забуде дорогу до лікаря.

Коли козак іде, земля гуде.

Відомо, що саме сила волі і бажання виграти часто дають змогу слабшим перемагати сильніших.

Я люблю, коли в листя зелене дерева одягає весна, і під вітром хитаються клени, і співає в квітках далина.

Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу.

Людині треба, щоб її робота залишалася після неї жити.

Він кинувся геть від того співання, що плачем озвалось по людях.