(Копія) (Копія) Контрольна робота "Однорідні члени речення. Звертання .Вставні слова. Відокремлені члени речення"

 Дорогі діти  ставтеся дбайливо, до природи!

Дорогі діти ставтеся дбайливо до природи!

Дорогі діти, ставтеся дбайливо до природи!

Дорогі, діти, ставтеся дбайливо до природи!

Через тумани лихі  через великеє горе ти світиш мені моя зоре.

Де моя зірка зорить світлом рівним і чистим.

Маю я святе синівське право з матір’ю побуть на самоті.

Гримотить над світом люта битва за твоє життя  твої права.

означення;

прикладка;

 додаток;

 обставина

додаток;

означення;

прикладка;

обставина

як на лихо, на щастя, соромно казати;

безумовно, здається, напевно;

нарешті, наприклад, отже;

між нами кажучи, май на увазі, подумаєш.

Даруйте на слові мені важко вас зрозуміти.
  

Його репліки і пропозиції були якраз до речі.

Якщо козаки бачили в морі турецьку галеру, їхні чайки миттю шикувалися у формі півмісяця.

Вирішили ми з паном, або виріше пан зі мною, впіймала того клятого сома!

Місяць хоче мабуть погрітись,суне в шибку свій блідий диск.

Памꞌятки української вишивки  на жаль, збереглися лише за кілька останніх століть.

Газик рвонувся вперед, замолов колесами, пішов, пішов і, нарешті, вибрався на рівне .

Я  правда, ніколи не вважав оригінальність самоціллю.

За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар.

Місцями зеленіли сосни, їхні стовбури були руді.

Наш обов’язок — сумлінно вчитися і допомагати батькам.

Дерево переплелося вітами, кущі шипшини порозросталися.

Лісова земля, лоскочучи підошви ніг, пружинила під кроками.

Шарахнувся врізнобіч люд, розступаючись перед баскими кіньми.

Високий і стрункий, він прийшов першим з дружиною і дітьми.

І ніхто того не чув, не знав і не бачив, опріч Марка маленького.

Отже, що тут багато говорити й сперечатися.

Відступати нам по-перше пізно,а по –друге немає підстав.

Ви ,звичайно, знаєте мою молодшу сестру.

Кажуть , юність нерозсудлива.

    а)  Обличчя було подібне до розцвілої в усій повноті півонії.   

б) Наляканий громовицею кінь  тихенько заіржав.   

в) А в просторих покоях темним мохом засланих зеленими вітами прикрашених світлими  візерунками позолочених сама Королівна Зелених Борів стояла.

г)   На місто насувалася хмара  важка чорна схожа на велетня.

передають ставлення мовця до висловлюваного;

називають того, до кого звертаються;

відповідають на одне і те ж запитання, відносяться до одного і  того ж члена речення.

уточнюють інформацію

На ялинці загорілись білі, червоні, зелені вогники.

А скільки звичаїв, прикмет пов’язано з калиною!

І кличе мене батькова хата на синь, на роси, на вишневий цвіт.

В лісі пахне медом і грибами.

Берези рідні скромні милі так тепло люблені людьми.

Червоні ягоди калини на смак терпкі солодкі запашні.

Похилена стара верба вказувала дорогу.

За партами виднілись біляві русяві чорняві голівки.

Вірш починається не з великої літери, а з великого болю;

Люблю рожеві крила ранку і золотого дня ходу;

Тобі, народне слово, у славі й цвіті сам Бог велів перемагати й жити!

Над селом, над полем, над борами райдуга біжить

У мене гарне товариство Шевченко і Леся Українка і Франко.

І право людське й воля і закон усе потоптано.

Лози висип кручі ліс усе блищить і сяє на сонці.

Лози висип кручі ліс все блищить і сяє на сонці.

Усе в плині, русі, осіянні: дерева й квіти, води і лани.

Тут були такі звірі: вовки, лисиці, олені, лосі.

У степах водилися комахи, як-от: бджоли, цвіркуни, мурахи.

Все в золоті – каштани й вербняки