Їхали верх(1). Коні чули сталь стр(2)мен і кусали вудила. Стриміли сосни(3) і під соснами крутилась дорога. А ніч була темна, як ліс, і ліс не(4)видимий, як ніч. Дорога м(5)яка, не(6)в'їжджена, встелена мабуть(7) глицею, бо коні стукали рівно і не(8)чутно.
Арсен лизнув свої сухі губи й подумав: «Як соснова кора»(9). Терпкий і гіркий пр(10)смак. Губи (11)тиснулись, наче(12) злиплись живицею, язик став шорстким. Захотілось напитися води. Роздмухнулися ніздрі, вдихаюч(13) вистояне(14) в соснах повітря. Воно було чисте, ле(15)ке й дуже сухе. Звужені очі Арсена(16) звузилися ще ду(17)че. Вони промощували лісову дорогу, сосни й(18) кущі на заворотах, темряву під верхові(19)ям. У(20)руці пові(21), друга(22) — на автоматі.
Волод(23)ка їхав поряд, нога до ноги. Їх було двоє. Не(24)чутний скрип сідел, сталь стремен у нозі, сталь зброї в руці.
120 слів