(Копія) Контрольна робота з теми «Однорідні члени речення. Звертання. Вставні слова» 8 клас

За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар.

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

Дерево переплелося вітами, кущі шипшини порозросталися.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

У небі то розгоряються, то погасають сліпучі ракети.

Обов’язковість, уважність — риси успішних людей.

Ховає час печать і сум за грати.

Дощ і чорнобривці пахнуть осінню.

Очі їхні — любов та благання.

І сну нема, і спокою немає.

І сміх і гріх було дивитися на цю недоладну постать.

Про безхарактерних людей кажуть ні риба ні м’ясо.

І холод і голод оселилися в Чінчиній хаті.

Нічний спосіб життя ведуть і сич і сова.

І так і сяк намагався їм допомогти а не виходить.

То тут, то там на осонні прокльовуються пагінці картоплі, моркви, гарбузів, квасолі, динь.

Світло хвилями ллється з неба, сповняє повітря, несито пожирає тіні на землі, заганяє їх під дерева, кущі й гущину.

Як мати любила робити і в городі, і в полі, і в лузі, і в лісі і тихо втішалася зробленим.

І коли доля раптом так жартує, що світло заступає чорна хмара, лише надія крила нам дарує і до життя у віру повертає.

І пада сніг лапатий, волохатий спокійно й величаво над селом.

Чужа душа то кажуть темний ліс.

На диво птахи ще не відлітали у вирій.

Без сумніву і ми не в тім’я биті.

Мабуть сонця сьогодні буде мало.

Отже червень починаються канікули!

На щастя злива вже вщухала а крізь хмари пробивалося сонце.

На щастя потяг було затримано через технічні проблеми.

Усі іспити сестра на щастя склала на високі бали.

Відчиняли люди широко ворота поливали на щастя дорогу.

Поки працювали в полі дощу на щастя не було.

Наш тренер… Дніпро перепливти.

… весна вже настала?

Кожен … мріяти про велике.

… орел здійнятись вище хмар?

Україна … знову перемогти.

Розповіді й новелетки із книги «Вечірні розмови» як на мою думку мають подвійну цінність.

Я згадав і цей може незначний епізод бо здається мені в ньому проступає вдача Максима Тадейовича.

Погляньмо будь ласка як Максим Тадейович немов той
скульптор словами ліпить характеристику Олександра Довженка.

Улітку під вербою біля хати як добре що скінчилася зима княгиня почала дітей навчати.

Чисте небо не налягало на гори а навпаки своєю високою легкою синявою довершувало гармонійно доповнювало їх.

Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Благослови мене у світ без тебе заборони і думать і страждать.

Ми славим в одах вогнище святе та всіх пускать до нього ще нам рано.

Не оскверни цю мить і не поруш цинічним словом чи гріховним жестом.

Ти вседержителю в небі на морі і суші день мій грядущий і сущий благослови.

Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Так, друже мій, ми любимо одно: старої творчості додержане вино.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

Давай-но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Ні, світе мій, вовік не розлюбить святі поля твої, і небеса, і води.

Ти в мені запалила … кохання.

Здалеку виднілися привокзальні … .

… зігрійте мою душу охололу.

… не виходять мені з голови.

Саме … відбивались у вікнах.

3 морозивом, вийдіть з автобуса.

3 кошиком, не порвіть мені панчохи.

Дітки, ви виходите на наступній зупинці?

Синьоока, дозволь пройти.

У зеленому капелюсі, пройдіть уперед.