(Копія) Контрольна робота. Однорідні члени речення

Усе одбивається в пісні, як у морі: рожева зоря і червоная кров,

І темна ненависть, і ясна любов, і промінь пожару, і місяць, і зорі.

Гомін різноплемінних мов, калейдоскоп облич, парний подих тропіків і гул

Атлантики все він приніс з довколосвітніх мандрів сюди, на рідний степовий берег.

Щастя – це трикутник, а в нім є три боки – віра, надія, любов.

У драмі людській небагато дій – дитинство, юність, молодість і старість

З другої хати доносилася сумна журлива пісня.

Чарами віє від необмеженого синього простору.

Блакитний легкий вітер розганяв залишки туману.

Щасливий я що народився на твоєму березі що пив у незабутні роки твою м’яку сиву воду.

Піду подивлюся як на полях ще лежить сніг.

От чому я сьогодні прокинулася ні світ ні зоря?

На кого покинув батька неньку старенькую?

Дивишся й не надивишся яка багата моя Січ була могутніми синами!

Міста й містечка велетенські та зовсім крихітні країни усе це тепер випало Іванові Силі побачити на власні очі.

Усе докупи злилося материна любов піклування батькове дитячі забавки радощі й горе.

Усі весну щиро люблять і люди і пташки і дерева і комашки і ніжна травиця.

У нашому саду була розкішка флора жоржини й кропива любисток і ревінь.

Пісня шириться, росте, розливається на вечірніх простора Дніпра

І так повзла зима, заметільна, сніжна, морозна (М.Рильський).

А маки процвітають і білим, і сивим, і червоним квітом (Марко Вовчок).

І на тим рушничкові оживе все знайоме до болю: і дитинство, й розлука, й твоя материнська любов

За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

У небі то розгоряються, то погасають сліпучі ракети.

Осінь ходить, яблука золотить.

Дід уже був старий, але повороткий.

З моря долітали і шум прибою, і крики чайок.

Котиться Колобок, котиться, а назустріч йому Лисичка.

Ні дощу, ні вітру, ні туману не бачу вже крізь вікна золотi.

Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежка все це було йому знайоме, промовляло до нього

Тремтять надії, ніби лист на змерзлій сокорині, i рідних місць, i рідних міст нема тоді людині .

Порозцвітали гарно квіти нагідочки, красолі і мачок

Дощило скрізь над яром, над болотами, над лісом

І цвіт, і грім, і дощ, і град я серцем спраглим все приємлю

Над кручею над садом на горі розквітли яблуні.