(Копія) Головні члени речення

На помальованому зеленою фарбою возі серед дорожніх клунків сиділо троє молодих хлопців.

Міцно стоїть купка завзятих чумаків.

Ми з Стасиком часто ходили гуляти.

Два третього не чекають, а четвертого не питають.

Василько з батьком підійшли до ялинки.

Чумацький Шлях освічує дорогу від Криму до Києва.

Крізь щілину пробивається кілька сонячних променів.

Кілька парубків скочило до танцю, потягши за собою дівчат.

Оця реальна мить вже завтра буде спомином.

Стежкою наближалися дві молодиці.

Хвилею зеленою здіймається навесні Батиєва гора.

П'ятірка сивих плотарів сиділа в тінях яворів.

Тут ми з Піратом і кинулись до моркви.

Усі ми прагнемо красу природи осягнуть.

Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно.

Твоє життя - то зорі світанкові, то сонце у негоду, дощ у спеку.

Десятки шкіл розпочали навчальний рік у нових приміщеннях.

Кожен з нас любов свою зберіг від зради, від зневаги і від смерті.

Чорне море омиває Кримський півострів.

Ой три шляхи широкії докупи зійшлися.

Перекладати Шекспіра – потрійне щастя: щастя відкриття, щастя творення і щастя душевного та духовного збагачення.

Хіба моїх не треба слів палких?

Нікому ще не вдалося повернути втраченого часу.

Вчимось добиратись до схованих істин, печерою йти у незнану історію.

Не можна бути справжнім математиком, не будучи трохи поетом.

Визволені не можуть забути своїх визволителів.

Усмішкою дитячої фортуни було для нас потрапити в той дім.

І залишився стояти дуб на злість усім вітрам і грозам.

Буде змушений упасти мертвим хижий птах.

Починає світати за лісом червоною барвою.

Ми нічого спинити не в силі.

Сідати за стайню збирається сонце.

Намотати на вус - означає добре запам'ятати.

Іти мені додому неблизький світ.

Стати хліборобом радили мені з дитинства.

Сірий кіт на призьбі біля хати шукає в тихих снах минулі дні.

Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і вуста.

Над синім бором в рудих корчах мела-крутила крута зима.

Малі озерця блискають незлісно, колише хмара втомлені громи.

Багряне сонне сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно.

Циферблат годинника на розі хуртовини снігом замело.

Нещадний грудень з рук обох кладе на шлях замети сизі.

Суворий грудень зачинає заспів на довгі ночі, сизі холоди.

Вище всякої в світі краси - ніжна вдячність людської сльози.

А зоря вже кладе свій провісницький перст на далеку невидиму віху.

О, якби-то старість знову стала юністю, братове!

Жити щасливо мусить кожна людина.

Гей, народе! Будеш жити!

Ми – атомні заложники прогресу.

Сонце не могло пробитися крізь вікові дерева.

Море було безбарвне, аж чорне.

Гірські печери ще затоплені водою.

Будуть тебе кликать у сади зелені хлопців чорночубих диво-наречені.

Щиpe кохання не вкрите серпанками.

Грудневі дерева стоять голі.

Вести всі роботи з дотриманням графіка - золоте правило.

Найбільша наша турбота - виробити спільні рекомендації.

Гарним був Київ цього свіжого осіннього ранку.

Передавати досвід молодим - найбільше щастя.

О вісімнадцятій тридцять будь обов'язково вдома.