(Копія) безсполучникове речення

безцінне «зерно істини», пізнане автором.

а не їхня складна мова чи прозова форма.

саме вона становила сенс життя мудреця.

прихована в алегоричних образах.

який по-новому оцінює давно відомі історичні факти.

я зацікавлена у вирішенні проблеми

потенційного натхненника моїх креативних рішень.

і саме це допомагає мені більше дізнатися про нього.

... коли з-під снігу виглядають перші блакитні проліски.

... у цей час народжуються нові потаємні мрії та сподівання.

час пробудження природи від тривалого зимового сну.

ласкаву, сонячну, повну радісних пташиних переливів.

Здобули волю відшукали долю.

Посієш впору збереш зерна гору.

Повіяв вітер по долині пішла дібровою луна.

Знаю одне мені вистачить сил подолать перешкоди.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Дощ пройшов хазяйським кроком сад в росі купається.

Степ половецький половіє трава аж срібна від роси.

Переконатися пора зробивши зло не жди добра (Д. Білоус).

Одним заспокоюю себе у мене ще все попереду (В. Канівець).

У товаристві лад усяк тому радіє (Л. Глібов).

Не повернуть минулого ніколи воно пройшло і вже здається миттю (М. Рильський).

Дзвенить у зорях небо чисте, палає синім льодом шлях.

Не навчив батько – не навчить і дядько.

Далеко на сході стало червоніти небо: сонце сходило.

Роса блищить на сонці – чисте срібло.

День обіцяє бути погожим / на небі ні хмаринки.

В печі зникає біле чудо / гарячі пахощі пливуть.

Зелений яр сьогодні незвичайний / хисткий туман хитається на дні.

Минула нічка / день зробився.

Упаде мороз на яблуневий цвіт будемо без урожаю.

І диво дивне сталося з ним совість заговорила.

Натужно шуміли ялиці потріскували на морозі стовбури.

Сумно місяць поглядає в нього братика немоє.

Впаде мороз на яблуневий цвіт залишимося без врожаю.

Міцна сім’я міцна держава.

Світали ночі вечоріли дні.

Подивлюся серце защемить.