За вікном весна
З(1)мля ро(2)тягнулася й дихала во(3)ким ві(4)ихом. Ле(5)ка сіра мряка (6)діймалася над нею(7) і земля виз(8)рала з сивого серпанку. Деякі місця вже пр(9)бралися в ніжну зелень оз(10)мини.
Небо було чисте й блакитне. У його висоті щебетали жайворонки(11). Їхні голоси були немов пр(12)давлені повітр(13)ям.
Батько й син(14) вирушили в поле орати. Михайло(15) запряг пр(16)пишні воли до плуга й поганяв їх. Бл(17)скучий леміш пірнув глибоко в(18) землю. Великі кусні землі ро(19)сипалися хвилею. Часом срібний леміш ховався глибоко у кри(20)кій масі (21) а часом вискакував і полискував у ра(22)ім сон(23)ці, пишався рівними борознами за собою.(24)