Контрольна робота Звертання. Вставні слова

Восени листя кущів здавалося червоним багаттям.

Сади цвіли в такому здавалося захваті, як ніколи.

В очах дівчини здавалося була зібрана вся синява неба.

Здавалося дід якось ніби трохи сяяв.

Кущ здавалося і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом.

Я вас справді не розумію.

Злива тривала майже годину

Навіть часом сліпну від краси.

Він принаймні вибачився.

Справді за дурною головою — ногам діло.

Печаль і радість, повніть моє горе...

Нам випало, сину, досіяти і долюбити батьківське поле.

О, степе, на теплій долоні зрости б і мені колоском.

Гуркочи у долю мою, світе, хвилями прадавнього Дніпра.

О море, дай нам глибини!

Щось в душі немовби обірвалось.

Зустріч принаймні відбулася.

Йому навіть докоряли.

Мабуть над усе до загину треба віри людині в люди­ну

Сьогодні у школі навіть уроків не було.

просте, двоскладне, повне, поширене, спонукальне, ускладнене однорідними означеннями

просте, односкладне, повне, поширене, спонукальне, неускладнене

просте, односкладне, повне, поширене, спонукальне, ускладнене звертанням

просте, двоскладне, повне, поширене, розповідне, ускладнене звертанням

просте, односкладне, неповне, поширене, спонукальне, неускладнене

У дубині вечеряли дятли, наїдаючись, видно, на зиму. (Речення просте, розповідне, неокличне, двосклад­не, поширене, повне, неускладнене)

У таких болях ішли дні, місяці і, нарешті, роки (Речення складне, розповідне, неокличне, стверджувальне)

Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коха­ний. (Речення просте, розповідне, двоскладне, пошире­не, повне, ускладнене вставним словом).

Повними радості очима дивлюся на тебе, таємна Чорногоро, на тебе, синьоокий Черемоше.( Речення просте, розповідне, двоскладне, пошире­не, повне, ускладнене звертаннями)

На щастя все закінчилося добре .( Речення просте, розповідне, двоскладне, пошире­не, повне, ускладнене вставним словом )

Принаймні лікар повідомив про небезпеку споживання грибів зібраних на забруднених територіях.

Нове століття вже на видноколі, і час новітню створює красу.

Слово що йде від серця завжди напевно проникає в серце.

І ось тепер поетеса в Єгипті а перед її очима синіє справжній Ніл.

Шкода завдана паводком була непоправна.

Шкода й говорити бо він і так не зрозуміє.

Той пустун наробив стільки шкоди.

Шкода його ніхто не почув.

Отже, сполучники поділяємо на сурядні й підрядні.

Кожна наукова теза, безперечно, вимагає доказів.

Такі експерименти, очевидно, необхідно продовжувати.

Розв’язати проблему допоміг би, мабуть, такий експеримент.

Я, можливо, приїду в понеділок

Ганна, навпаки, весела та шумна була.

Хлопець, без сумніву, бувалий, обережний.

Небо таке, знаєш, особливе.

навіть

отже

мабуть

може

Хлопець я молодий і, на думку багатьох дівчат, навіть, симпатич­ний.

Довженко- оповідач, здається мені, перевершував Довженка- художника.

Іван Франко, як відомо, знав чотирнадцять європейських мов.

Привикне, кажуть, собака за возом бігти, то й за саньми побіжить.

Україно, хлопче, козаче

Гале, Марію, пані Тетяно

Людмило, зима, поле

хатинко, зоря вечірняя, земле

Наталіє, матусю, донечка

Давай-но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Так, друже мій, ми любимо одно: старої творчості додержане вино.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

Безмежнеє поле в сніжному завою, ох, дай мені обширу й волі!

Ще краще було б, пане Лесю під спів колядок сісти в темному куточку або грітися біля вогню в грубці і слухати казку.

Мій брат Богдан, сповістив полковників, що ти живий і що чекаєш їх.

А що старий, якби ти попрохав ще й худоби та птиці?

емоції мовця

джерело повідомлення

невпевненість

упевненість

порядок викладу думок та зв’язок між ними

Пробач мені, пісне, непрохані сльози. (Речення просте, спонукальне, окличне, односклад­не, неозначено-особове, поширене, повне)

Гей ви, далі солов'їні, давні весни сині, одцвіли ви, облетіли цві­том на калині! (Речення просте, розповідне, окличне, стверджувальне, двоскладне, пошире­не, повне, ускладнене звертаннями та однорідними додатками)

Буває, іноді дивлюся, дивуюся дивом. (Речення просте, розповідне, односкладне, означено-ообове, пошире­не, неповне, ускладнене вставним словом).

Віктор прийде, напевно, вчасно (Речення просте, розповідне, двоскладне, пошире­не, повне, ускладнене вставним словом).

У дубині вечеряли дятли, наїдаючись, видно, на зиму.

Сама Феодосія згадувала (певно досить пильно за тим стежила), що Шевченко ходив по селу, оточе­ний юрмою односельчан.

Повними радості очима дивлюся на тебе, таємна Чорногоро, на тебе, синьоокий Черемоше.

У таких болях ішли дні, місяці і, нарешті, роки.

Сама Феодосія згадувала (певно досить пильно за тим стежила), що Шевченко ходив по селу, оточе­ний юрмою односельчан.

Повними радості очима дивлюся на тебе, таємна Чорногоро, на тебе, синьоокий Черемоше.

Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коха­ний.

У дубині вечеряли дятли, наїдаючись, видно, на зиму.