Контрольна робота Звертання, вставні слова

оскільки клей наносили нерівномірно.

хоч ніхто й не сподівався на перемогу.

бо створене власними руками дороге.

що аж земля навколо здригається.

як кожен з нас і планував.

Виглядатиму тебе, … .

Вислів… є двоскладним реченням

тих місцях пісні, …, ліризм посилюється.

Чекай мене біля ставу,

У гаю, …, свято весни вповні.

Біля ставка, де ми прощалися, нам випало зустрітися після довгої розлуки.

Ти борися за луг зелений, де колись виглядав свою милу.

А на тому місці, де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою.

Біля осокорів, де він зустрівсвою долю, загримів гарматний грім.

Там, де березина витісняла сосну, все залите було бенгальським вогнем.

Добре, коли чоловік з характером, з переконанням і хмелем неспокою.

Навіщо мені весна, коли твої очі — проліски?

Яке це щастя, коли стіл довгий і тісно за ним від рідні.

Нас оточує воркування струмків, коли ми опиняємося в долинці.

Які б то звуки розітнулись, коли б ви дивних струн торкнулись!

хоч і часу зовсім мало.

коли удосвіта виїдеш.

бо час трапези перенесли.

адже ще часу доволі багато.

так що голодним не лишишся.

Людина в небезпеці, коди вона бездуховна.

Коли мене на фронт ти проводжала, пучок конвалій ти мені дала.

Найбільше люблю пору, коли збирають жнива і співають пісень.

Не знаю, коли весна на крилах тепло принесе в наш край.

Багаття вимальовувало постаті людей, коли вогонь розгорався ясніше.

Я з тих країв, де над Дніпром цвітуть, шумлять гаї, де з дня народження мені співали солов’ї.

Коли ми йшли удвох з тобою вузькою стежкою по полю, я гладив золоте колосся, як гладить милому волосся щаслива ніжна наречена.

Жінка говорила про льон, як вона сіяла його, як доглядала, як він гарно зацвів потім, задзвонив крихітними голівками і прослався по вересневим росам.

На старості літ Джеря любив довгими зимовими вечорами розказувати дочці й онукам, де він бував, що він бачив, в яких краях ходив, з якими людьми зустрічався.

.Для мене нема нічого дорожчого чи солодшого, ніж душа, яка мене любить, хоч би бракувало всього іншого.

Ждан, що став тепер не тільки конюшим, а й сокольничим, віз на лівій руці двох соколів, на голови яких були натягнуті шкіряні ковпаки — карналі, що затуляли птахам очі.

Коли людині є що сказати, вона виллє з глибини власної душі все те, що має на папір або полотно.

Коли Добриня загадково зник . вона втратила спокій і сон , але нікому ні словом не обмовилася про це і думала, що жодна душа у світі не здогадується про її почуття болю .

Скажи мені, всесильна мово з якого джерела буття тече струмок, що зветься Слово, в ріку несмертного життя?

Життя карає неодмінно за кожен гріх, за хибний крок, поки збагнеш , що не година, а все життя - один урок

Іду я з вечерею до дядька Себастьяна, прислухаючись як за тинами підстрибує морозець, і як у тінях і дрімливих місячних калюжах заколихуються сни.

І тут Данила вразила дивовижна неправдоподібна краса зимової ночі, що легкими хмаринами напливала на місяць і що блакитним снуванням єднала небо із землею .

Дзвени моя радісна ліро хай звуків лунає прибій. (В. Сосюра)

Старі дуби спасибі вам за осінь за відлітання радості і птиць. (Л.Костенко)

Яка ж бо ти гарна Вкраїно

Запівай заспівай пісню веселу!

Привіт тобі Воле від серця мого і народу!

Сміло поете підходь й людство громами буди!

Багато ти батьку у море носив козацької крові.

Зеленая дібровонько чого так рано спустошена?

Літак ішов майже по курсу - на схід .

Відчиняли люди широко ворота поливали на щастя дорогу щоб завжди таким багатим був двір.

Біліло небо, білястим здавалося тонко вібруюче повітря.

А може застудився він в дорозі...

Воно мені мабуть так мало бути.

Коли Сашко думав про матір а він тепер думав про неї майже постійно він ніби стояв на гарячому пружному вітрі.

Поїдемо певно човном через Дунай.

Ніхто окрім митця не може пізнати краще оточуючий світ.

другому

третьому

четвертому

п’ятому

Усе довколишнє здавалося їй перевитим піснями, веселими чи сумними, як буває пройнятий сяєвом сонця простір.

Багатьом здавалося що й увесь півострів зараз палає в пожежах, адже куди не глянь — звідусіль шугає вогонь, тріщить, гуде в деревах, жаркий, агресивний.

Кущ здавалося і зимою зеленіє, бо коли танули сніги, то на світ пробивалося його цупке зелене листя, не змучене холодом, не скалічене морозом.

Широкі промені вдарялися об кам’яні плити, курилися золотим димом, від чого здавалося що все тут пливе, рухається, злітає в просторі.

Уже придивилася до його очей і побачила: те, що здавалося байдужістю, насправді було мудрістю й глибоко захованим стражданням.

Усе, чим я щасливий і багатий, я мушу рідним словом оспівати.

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим.

Я люблю твоє майво зелене, і Донбас, і Каховку ясну.

На берегах Дніпра крутих, весь помережений садами, стоїть у сяйві днів нових наш рідний Київ перед нами.

«Роби добро, — мені казала мати, — і чисту совість не віддай за шмати!».

Зійди дощику, дрібнесенький, Скропи травицю-муравицю, Нехай я вийду на вулицю.

Пусти мене, мати погуляти, Бо вже челядоньки не видати.

Ой куди ви, голубоньки, та й полетите, Куди моє дівування та й занесете?

Прочини господарю, ворота, Занесем тобі віночка з золота.

Зеленая, дібровонько, Чого так рано спустошена, Трава на сіно покошена?

Отже, сполучники поділяємо на сурядні й підрядні.

Кожна наукова теза, безперечно, вимагає доказів.

Такі експерименти, очевидно, необхідно продовжувати.

Зміст цього поняття, на мою думку, треба уточнити.

Вирішити проблему допоміг би, мабуть, такий експеримент.

Говорять той ліс дуже небезпечний.

Погляньте цей сіромаха ще й викрутитися хоче!

Видно не буде мені спокою у цьому домі!

По-вашому він уже не прийде?

а) підметом;

б) присудком;

в) додатком;

г) ніяким