Контрольна робота за темою «Пунктуаційна норма»

Орбіту літа дописав листок і ліг на стежку, що прямує в осінь.

Коли до тебе прилечу засяє все навкруг, як після теплого дощу в росі важкій зелений луг.

Приємно було згадувати все, що зробив доброго, бо тільки воно вводить нас у коло інших людей.

Дикі гуси зчиняють таке гелготання, що, почувши його, не можеш витіснити із серця смутку

Рідний батько це найвища святиня у світі.

Ти пісня моя лебедина.

Вік прожити не поле перейти.

Поезія це завжди неповторність

Це мій народ (Б. Олійник).

На гіллі рясному цвіт немов сніжинки (В. Сосюра).

Коровай то щедрість нив (М. Костін).

Природа — наймудріший співрозмовник, рівного їй нема (Є. Гуцало).

Кожна ниточка на рушнику заплетена і з того просвічувалося гілля.

Господар лежить і все лежить.

У хаті мовчки сиділи зажурені люди а на столі лежало шість з восковими свічками хлібин.

На хвилях перешіптувалися крижини і кожна з них несла в далечінь шматки украденого щастя.

Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали.

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік.

Плач же, серце, плачте, очі, поки не заснули.

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим

Річка широка та глибока а вода в ній синя та чиста.

Сонце розтопило сніг і вітер шелестить травою.

Де-не-де синіє безводний полин і кущиться пахучий чебрець.

Я люблю їхати на поле тоді як ниви зеленіють.

Деркач біжить, шаліючи від задоволення вперед.

Човен, закипівши від хвиль, уткнувся в берег.

У світ широкий іди, не знаючи про спокій.

Голосно сміючись, покотились серед туману звуки піаніно.

Щасливий і веселий він глянув на високе небо.

Важка від насіння, низько нахилялася жалка кропива.

Дорога повела в порослі густими лісами гори.

Налякані незнайомими звуками, коні пряли вухами.

Не повернуть минулого ніколи (?) воно пройшло і вже здається миттю.

Тихо дрімає сірий лан жита (?) річка так тихо шепче...

Багато няньок (?) дитина без носа.

Струмки полощуть срібло тиші (?) в росі купається трава

Вітер завив, і ударяючись об паркани, полетів далі.

З хащі, похитуючись на коротких ногах, вийшов лісник.

У туман загорнувшись, тополі в душі вигравають гаму.

Сахається душа, почувши тихі кроки.

Краще вмерти стоячи як жити на колінах.

Я йшов швидко не дивлячись собі під ноги.

І ми жартуючи погнали чужі ягнята до води.

Орел шугав над моєю головою і я пильно спостерігав за ним.

Дощ пройшов і місто зеленіє.

Туман закрив веселі гори і місяць за хмари закотивсь.

Русий вечір пахне любистком і квіти лащаться до ніг.

Намучене серце бажало спочинку (?) давно у душі я спокою не чув.

Тихо проходив я лісом (?) зелене листя рясне шепотіло кругом

Подивись (?) весна устала.

Я ніч не спав (?) заснуть не мав я сили.

Микола впізнавав і не впізнавав дівчину (?) вона була не вербівська

І квіт зорі і спалахи півонії, космічний гул і мовчазний туман усе довкруг в довершеній гармонії звучить урочим ладом як орган.

Неспокій рух і боротьбу я бачив скрізь у дубовій вербовій корі у старих пеньках у дуплах у воді.

Згадка про рідну землю завжди і в щасті і в горі і в хвилини сумнівів супроводить нас.

Голос Духа чути скрізь по курних хатах мужицьких по верстатах ремісницьких по місцях недолі й сліз

Старий присувається до вікна, зазира всередину й бачить у хаті за столом сидять гості.

Що за літо заробить Мотря те за зиму і проживуть.

Вона їм не дорога їм дорогі грунти та обори.

В хаті грека пахло часником та смаженими ковбасами густий пах ладану не міг подолати ті запахи.

Мені здається що жила я завжди.

Він видно спав бо не ворушився.

Вода відстоялася і стала прозорою, що видно було піщинки.

За селом видно було широкий шлях.

«Розкажіть, дідусю, про неволю турецьку» - просить Михайлик.

Дід Данило підвів голову і сказав: «Кожен повинен боронити свій рідний край, не жаліючи життя!»

А вчитель казав далі: «Напевне, то ти свій хліб їла, бо я ніколи не повірю, що ти можеш украсти».

«А що я тобі скажу, - почала вона тихо. – Адже ти сам знаєш…».

В учнівських творах часто трапляються лексичні помилки.

На слідуючому тижні розпочне роботу науковий семінар.

До заяви додається диплом і справка з місця роботи.

Реєстрація бажаючих виступити проводиться в кімнаті № 5.

Людина не позначена любов'ю не зможе звести серця для добра.

Оповитий тишею степ дихав пахощами росяних трав

Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою.

Покинута людьми на довгі дні дорога помирає в бур'яні.

Зжаті стебла господиня клала навхрест і вони лежали до закінчення жнив.

За татарським бродом народжується місяць і висікається старий вітряк.

Куди в селі сходяться всі стежки і де можна почути всі новини, найнеймовірніші чутки?

Пройшовся березень з підсніжником на шапці над бродом і під його ходою вибухнули криги.