Контрольна робота з української мови за ІІ семестр у 9-Б класі

А) Складне речення має дві або більше граматичні основи.

Б) У складнопідрядному реченні частини, що мають свої граматичні основи, відносно рівноправні.

В) Частини складносурядного речення пов’язані підрядним зв’язком за допомогою сполучників.

А) На клумбі цвіли жоржини, чорнобривці, а бабуся посадила поруч калину.

Б) Дівчата пряли починки, вишивали, готували сорочки на придане.

В) Тугі, кошлаті гриви хлюпали в груди, повивали ноги, хапали за високо зведені копита й тягли в глибінь.

А) Сиджу і слухаю, як народжується вітер.

Б) І так мені хочеться піти в лісову далечінь, побачити з якогось незнайомого берега отих, наче зі срібла вилитих, лебедів, подивитись на їхні співучі крила.

В) І на цих високих пам’ятниках спочивають не тільки запізнілі перелітні птахи, а й, здається, у надвечірніх сутінках дрімають обважнілі хмари.

А) Туман тоді стояв такий густий, що крийма вкривав і землю, і Дніпро. – підрядне міри й способу дії.

Б) Хочеться, щоб не було краю безмежному палахкотінню блакиті, вінценосному сяйву сонця – підрядне мети.

В) Якби береза залишалась на зиму з листям, то вона загинула б від нестачі води. – підрядне умови.

А) Мабуть, нема іншого такого місця на планеті, де тіло землі було б так густо начинене металом війни, де стрілки компасів так танцювали б від штучних аномалій.

Б) Не знаю, як би склалася моя доля, коли б біля неї не стояла, мов благання, моя зажурена мати.

В) Я беру з татових рук полив’яний глек, стернями виходжу на дорогу, а далі житами та пшеницями біжу на долинку, де так принадно вимлівають на сонці підкучерявлені хмари.

А) Вишнево-яблуневі садки, що сьогодні зранку були такі змерзлі, подобрішали, потеплішали, і село звеселіло, людські обличчя стали лагіднішими.

Б) Таємниці природи всюди, тільки розпізнати їх зумій, і неодмінно збирати їх треба до схід сонця, коли зілля ще в росі, коли воно чисте.

В) Наказав Довбуш поскладати все панське добро докупи, бо не любив він, щоб хто сам користав з добутого.

А. Сонце і повітря лоскочуть щоки, а зелень ялинкових гілок виглядає з-під снігу так свіжо, що здається, надворі стоїть весна, одягнена у білі шати

Б. Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрянець торкнувся вересневий, і пахне чебрецем, і листя де‑не-де, кружляючи, лягає під дерева

В. В ті дивні дні, коли мої штани іще тримались на одній підтяжці, я все ніяк допетрати не міг, що крутиться земля, мов куля кругла

Г. Всі рухи його, важкуваті звичайно, ставали у танці легкими й повабними, ноги ледве торкались землі, руки гнулись, як гумові, вся фігура його нагадувала тонку й гнучку лозину.

А. Сполучниковий сурядний і підрядний;

Б. Безсполучниковий та сполучниковий сурядний;

В. Безсполучниковий та сполучниковий підрядний;

Г. Безсполучниковий та сполучникові сурядний і підрядний.

А. Признаюсь – заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі.

Б. Пропасниця тіпала, гарячка палила вогнем, а в грудях так кололо, що Остап на превелику силу діставав собі воду.

В. Удень я здригався, коли чув за собою тінь від людини, і з огидою слухав ревучі потоки людського життя, що мчали назустріч, як дикі коні.

Г. Сон раптом щезає, як змитий водою, і баба чує своє ма­леньке тіло, якому твердо і зимно лежати долі, на тонень­кій ряднині, у вогкім кутку.

А. Зростала певність, що все скінчиться добре, – і Соломія зазнає ще щасливого життя.

Б. Глибока ніч цілою вагою налягала на груди та не давала дихати, а думки несміло знов мацали мозок, ворушились і розгортались.

В. По чорній річці поміж білими берегами прудко пливе човен, тане вдалині й обертається в цятку; за ним несе вода дру­гий, порожній, хлюпає в його білі боки і фарбує їх у чор­ний колір.

Г. Гарний сильний голос співав на воді, все наближаючись, все зміцнюючись, і турки заслухались.

А. Спільний сніданок і можливість перекинутися щирим сло­вом із близькою людиною дорешти помирили Остапа з не­сподіваним випадком; його значно заспокоїли Соломіїні до­води і обидва товариші твердо поснули сном молодості.

Б. Часто серед ночі, перериваючи спокійний сон хатинки, роз­лягався раптовий грюкіт у віконце, і хату сповняла ціла банда якогось непевного люду, що кричав, блискав жад­ними очима і сварився.

В. Виходило так, що всі були вдома, а, коли хто й забіг на ґуральню, то тільки на те, щоб подивитись.

Г. Тепер уже щодня палав у печі веселий вогонь, смачно пахло борщем або галушками, і, коли Андрій смерком вертався до хати, свіжий од вітру, з духом морозу у всіх складках одежі, то Маланка старалася догодити йому.

А. І вицвітали писані тарелі, і плакав батько, і пливли роки, — коли над нею не було вже стелі, а тільки небо, небо і зірки…

Б. Час ішов непомітно, вже зовсім задніло, заграли сонячні мечі за лісом, небо стало вищим, а рибалка укоськував рибину

В. Скільки ніс я для тебе тривог і тепла, але ти, як весна, стороною пройшла

Г. Довго ще говорили обоє, обмірковуючи прочитане, знову вони замовкали з приводу якоїсь думки, що випадково надходила одному чи другому до голови