Контрольна робота з теми "Складнопідрядні речення"

Сонечко встає, і шумить трава, біля школи в нас зацвітають квіти.

Я люблю тебе, друже, за те, що в очах твоїх небо синіє.

Я знаю: мова мамина свята.

Осінній день короткий, проте сьогодні він згасав повільно.

...треба поважати своє минуле.

...але діти не завжди дослухалися до їхніх порад.

...щоб вони берегли пам'ять про свій рід.

...і діти не забували їх порад упродовж усього життя.

Сонце пекло так, що й уночі степ пашів.

Сьогодні я такий веселий, що молодіти хочу знов.

Федько розповідав хлопцям, що він і завтра знов піде на річку.

Чорний степ, що стелився перед ними, здавався неозорим.

Пташки, що влітку так співали, у вирій вже повідлітали.

Скоро вже стемніє, так що хлопець прийде додому сам.

Загриміло надворі так голосно, що земля здригнулася.

Мати вірила, що земля жива і все відчуває.

Вночі, коли всі спали, він думав про бабусині казки.

Там, де ти колись ішла, рута-м'ята розцвіла.

Я люблю бувати в тих місцях, де бережуть пам'ять про свій рід.

Мені хочеться, щоб поскоріше настав мир.

Стояла така тиша, що чутно було подих кожного.

Ніхто не знає, де кого доля чекає.

Де не повернеться - усюди за ним золоте гілля росте.

Коли настала весна, Іванко десь зник, наче й не було.

Коли я повернуся, обов'язково відвідаю вашу оселю.

Коли будеш слухати батька й неньку, ніколи не наробиш помилок.

Скажи мені, коли ти вже подорослішаєш.

Він не знав, куди Варка ходила гуляти вечорами.

Розкажи, як вам живеться на чужині, як себе почуває мама, як ви там працюєте.

Я хочу дізнатися, що буде з моїми творами, якщо їх не надрукують.

Коли зійшло сонце, дівчини біля нас уже не було, бо вона вже вийшла на роботу.

Твори, які написав Т. Шевченко, не старіють з роками, а навчають нас, як потрібно любити свою землю.

Я люблю той час, коли розцвітають сади, коли кожна жива істота радіє весні.

Якби ви вчились, то не наробили б стільки помилок у диктанті.

Якщо ви будете навчатися старанно, то обов'язково досягнете успіху, бо будь-які ваші старання не будуть марними.

Перед контрольною роботою вчителька порадила нам повторити той матеріал, який ми вчили на уроці, що відбувся тиждень тому.

Недавно я поза Уралом блукав і Господа благав, щоб наша правда не пропала, щоб наше слово не вмирало.

Думою тугу розвіюю, щоб був я завжди такий, яким мене мати вродила і благословила в світи.

Якби не жовте листя в садках, то можна було б подумати, що надворі не бабине літо, а справжнє літо.

Я хочу, щоб назавжди забулися жахи війни, щоб більше ніколи не гриміли постріли, не стрясали землю вибухи.