Контрольна робота з теми «Складнопідрядне речення»

Шепталові раптом закортіло почути Степанів голос, ласкаво ткнутися мордою в його долоні, хай навіть ударить, висварить (В. Дрозд).

Вірмени добилися права мати свого війта, так що містом управляли два війти (За С. Пушиком).

Коли вже бути відвертим до кінця, то він соромився упряжі, соромився становища робочої худобини (В. Дрозд).

Вона милувалася своєю роботою, на якусь мить задивлялася на сонце, що опускає проміння до води (Л. Пономаренко).

Коли Сава маленьким приходив з матір'ю до контори, де працював батько, то полиці все так же були забиті зв’язаними паперами (Л. Пономаренко).

Їй приснилося, що вона вдома, що на терасі сидять у білому батько з матір’ю (Л. Пономаренко).

Коли зайшла до кімнати, то побачила, що на кватирці знову сидить сова (Л. Пономаренко).

Купивши квиток на перше місце, Марко сів за останній стілець в куток, де найменше було світла (Г. Коцюба).

Сонце враз зникло, так ніби хтось вимкнув світло (В. Дж. Голдінг).

Прикладаючи молоко до уст, я знав, що то вливається в мене м'яка, як дитячі кучері, вика (М. Коцюбинський).

Нехай подивиться козак на тирси, де літає воля і де витає відвага (Ю. Мушкетик).

Де красувалося у затишку щасливе село, де недавно лунала пісня, там коло трупів лиш вовки-сіроманці та ворони-чорнокрильці... (І. Липа).

Вельможі в блискучих каретах обїздять свої необмежні землі, де пасеться сила товару, ходять несчисленні отари (І. Липа).

Його хата стояла на Подолі, під високою горою Хоревицею, саме там, де з-під гори б'ють джерела і зливаються у струмок (Ю. Логвин).

одне просте речення за змістом граматично залежить від іншого й з'єднане з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова;

Прості речення рівноправні за змістом і пов'язані сурядним сполучником;

наявний лише один головний член;

три головні члени;

Я знову згадав ті хвилини, що душу п'янили мою (В.Сосюра)

Коли мене на фронт ти проводжала, пучок конвалій ти мені дала...(В.Сосюра)

Ця подорож нежданна, як грім на сніжній рівнині (Д.Павличко)

Я люблю їздити на поле тоді, як ниви зеленіють та хвилюються зеленими хвилями (І.Нечуй-Левицький)

Коли відійшли трохи від майдану і жива ріка почала поволі вливатись у русло гірської дороги, кілька молодих парубоцьких голосів завело під приграш флояр веселих гірських полонинок, що їх рік-річно співають під час полонинського ходу (В. Гжицький).

Він не те, що не міг так одягатися, а навіть не знав, що далі їсти, бо торбинка з сухарями, які вдалося насушити в лікарні, вже дуже схудла (За Л. Пономаренко).

Якби ти їло, то ти росло б, швидше у школу пішло б і писало на отому, що тато привіз (Б. Харчук).

Коли батько брав сина за руку, по ньому проходила тепла хвиля, якої він ніколи досі не знав (Л. Пономаренко).

Доки я дивуюся величі цієї споруди, доки торкаюся в’юнких троянд на терасі, брат оббіг усі кімнати (Л. Пономаренко).

Тут, здавалося, ніколи не фарбували підлогу, бо вона сіра і в тріщинах (Л. Пономаренко).

Господиня принесла своє дівоцьке пальто та пухову хустку, якою, напевне, підв'язувалися, бо краї були витягнені, як хвости (Л. Пономаренко).