Контрольна робота з теми «Пунктуаційна норма», 11 клас

Музика це краса що гріє й підносить серця (М. Рильський).

Бджола жалить жалом а людина словами (Нар. тв.)

Прийшла осінь художниця уміла.

Людина створила культуру а культура людину (В. Русанівський).

Працюючи на заводі, проблем ніяких не було.

Читаючи книжку, Сергію пригадалася давня розповідь дідуся.

Коли ти граєш у шахи, намагайся не відволікатися.

Після закінчення зміни кухар прибирає робоче місце.

Додивившись цікавий фільм, настав вечір.

В моїй душі мелодія осіння, та в ній я чую ноти весняні (В. Сосюра).

Десь пливуть дощі по шибках, і бредуть сніги в полях (Є. Сарапулова).

Був уже вечір і над хащами парку сходив великий повний місяць (Ю. Смолич).

Несподіваний ривок: і ми відриваємося від землі (А. Шиян).

І мовчала струнка дорога, що, здавалося, в небо вела (Л. Костенко).

На думку античних мислителів, досконалим ораторське мистецтво може бути лише в руках хорошої людини (Г. Сагач).

У товаристві запорожців понад усе цінувалися сміливість, кмітливість, добре серце і, звичайно ж, почуття гумору

(М. Слабошпицький).

Мороз прилине, синьо і прозоро розвісить скрізь інею сивий дим - і на шибках невидані узори він намалює генієм своїм (В. Сосюра).

Наше село красиве.

Мистецтво найкращий педагог.

Ти моє перше натхнення.

Дівчина як червона калина.

Це ти, моя зоряна батьківська хато, зринаєш сьогодні вві сні (Д. Білоус).

Це ти моя зоряна, батьківська хато, зринаєш сьогодні вві сні (Д. Білоус).

О, річко, люблю твій тихий спів (О. Квітневий).

Яке чудове твоє чисте повітря березнева ніч!( М. Стельмах)

Прочитав надіслане вранці повідомлення.

Розв’язали записану на дошці задачу.

Берізка напоєна дощем зазеленіла.

Зимовий вітер хилить вільху на скуту кригою ріку (Д. Кремінь).

Усе змішалося в одну мить і злилося докупи: і земля, і море (І. Нечуй-Левицький).

А дощ вишумовує гасить звуки й наганяє нові хвилі глибокого суму (М. Слабошпицький).

Замітає день свої сліди і завісу темну опускає зачерпне у пригоршні води і росою трави повмиває (Г. Дудка).

Усе це: воду, очерет, блакитне небо й розпечене сонце ніби вперше побачив Михайлик (І. Сенченко)

Скидає Київ животворний сон з плечей своїх туманами укритих (М. Рильський.).

Зачарований даллю, я про все забуваю в цю мить (Д. Луценко)

Милують очі старанно оброблені поля.

В мілкій траві ворушаться сліди веселих ніг, сполоханих дощем (Д. Іванов).

Чужих два слова в пісні буде і пісня вся тоді чужа (Ліна Костенко).

Ще сонячні промені сплять досвітні вогні вже горять (Леся Українка).

Не сотвори собі кумира кумир витворює раба (Ю. Забаштанський).

Повіяв вітер по долині пішла дібровою луна.

Панує осінь - чарівна пора.

Люблю свій край, частину мого серця.

Твори Оксани Забужко - сучасної української письменниці - перекладені багатьма мовами.

Ми українці, пишаємось своїми олімпійськими чемпіонами.