Контрольна робота з мовної теми "Пунктуаційна норма"

Але пароплав раптом звернув, і довга, спокійна смуга річки простяглася далі до ледве помітних пагорків на обрії.

Степан стояв коло поруччя на палубі, мимоволі пірнаючи очима в ту далечінь, і мирні удари лопастей пароплавного колеса, глухі капітанові слова коло рупора відбирали снагу в його думок.

Серпневе сонце стирало бруд з білих хаток, мережило чорні шляхи, що гналися в поле й зникали десь, посинівши, як річка.

А третій шлях, скотившись до річки, брав до села свіжину Дніпра.

Удосвіта знов загули на морозі сосни і закричали півні на горищах.

Тут кажуть уночі горять вогні болотні чи світяться корчі зотлілі до трухи.

Зрідка тут пробіжить заєць або спиниться на кручі вовк.

В одну мить розсунувся простір і стали ближчими зорі.

На сизих луках скошено траву і літо буйне в береги увійшло.

Вже тиха осінь ходить берегами на вербах трусить листячко руде.

Сашко задихався та зморився більше години вони бігли з сіроманцем.

Сонце зайшло степові озера стали на якийсь час темно-червоними.

Брязне клинок об залізо кайданів піде луна по твердинях тиранів.

Спочатку Тимко образився і хотів піти потім передумав і залишився.

... стало чути навіть політ бджоли.

... навіть дерева стоять безшелесно.

... пролунав дзвоник на урок.

... усе навколо принишкло.

... навколо запанувала дзвінка тиша.

Поплив би я на той бік човна не дають.

На білу гречку впали роси веселі бджоли одгули.

Сонце впало на сизу хмару обрій полум'ям запалав.

Вранці осінь встане в косі янтарній нитка сивини.

Мені снилось мельник я у старому млині.

Мир у світі таки буде його хочуть усі люди.

Здобудеш освіту побачиш більше світу.

Дерево міцне корінням людина трудовим горінням.

Учись змолоду пригодиться на старість!

Виходиш з дому кланяйся життю молодому.

На білу гречку впали роси, веселі бджоли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли.

Коли тебе в саду стрічаю, сад квітне знову і цілий світ пісні вплітає в твою розмову.

Тим часом обважнілі садки півдня осипались абрикосами, земля вже ними була встелена, що й ніде ступити.

Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини, і вишні чорноокі стоять до холодів.

Здоровенний дуб розлігся, розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним.

"Добрий вечір вам": заспівав позаду тоненький дівочий голос.

"Ні, - сказав сам собі Василько - щуки я не піймаю, бо вона прудка".

"Розумні люди говорять тому, що їм є що сказати, - стверджував мудрець і додавав: - А дурні просто хочуть сказати хоч щось".

"Життя лише доти має вартість, - говорив батько частенько - доки людина може допомагати іншим".

"Це ж хто сказав, що одна ластівка не робить весни" - переможно вигукнув Таран.