Контрольна робота. Відокремлені члени речення. Уточнювальні члени речення

Почувся знадвору чийсь тихий, проте знайомий голос.

Бігли назустріч хлопчик, окрилений радістю, та дівчинка.

Стрепенувшись, ліс задзвенів пташиними голосами.

Прийшла зима - і все заснуло навкруги.

Похибки друзів, за винятком зради, ми повинні терпіти або виправляти

Марко всього везе, та не знає, що діється вдома.

Розтривожений, він до самого ранку не склепив очей.

Розповідне, неокличне, просте, поширене, ускладнене однорідними обставинами

Розповідне, неокличне, складне, ускладнене відокремлене обставиною, вираженою дієприслівниковим зворотом.

Розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, ускладнене відокремленою обставиною, вираженою дієприслівниковим зворотом.

Розповідне, неокличне, односкладне, неозначено­-особове, поширене, ускладнене дієприслівниковим зворотом.

Густі лози високі комиші укривши долину чорніють таємничо повиті сріблястим туманом.

Міст поєднав два протилежні береги творячи ще одну нерухомість поміж їхнім одвічним спокоєм.

При самій дорозі помітивши старезну грушу всю вкриту сметанкою весняного цвіту пан обозний наказав спинитись.

Можна бачити деякі зорі і не дочекавшись темряви.

Шарахнувся врізнобіч люд розступаючись перед баскими кіньми.

Десь далеко мабуть під Черніговом глухо гули гармати.

Нікого тут немає крім мене й господині.

За вікном згори було видно шуміло вирувало залите сонцем місто.

Стежка поросла травою губилася в житі.

Нас ждуть ніким не сходжені путі.

Небо покрите чорною пеленою здавалося грізним.

Одягнена у зелену одіж вона здавалася польовою русалкою.

Дні летять повні сонця й музики.

У яснім покрові в короні зір виходить ніч.

Стрункі білі берізки соромливо ховалися за дубами.

Мені дитино мила дорожча воля ніж зерно твоє!

У неї в хаті завелось багато всіляких вузликів з насінням великих і малих, і раз у раз щось сушилося на вікнах.

Отут, в низенькій цій хатині, моя любов жила колись.

Людина розкладає розумом на найпростіші елементи все довкола, навіть саму себе.

У долині, край лісу, висить синя імла.

А поза тином вибитим вітрами, жили шляхи і села і міста…

На березі хвилястої Десни стояло місто оповите в сни.

А геній, виграний у кріпацтва в лотерею, стоїть у недосяжних висотах зорею.

Мені ще й досі берег сниться залитий сонячним вогнем.

Молода жінка, посивіла й змучена, чекала вістей про чоловіка.

У тих торбах, опріч шкільних книжок, були напхані календарі, часословці, житія та інші книжки.

Поліна зітхає, шанобливо ставлячи перетерті стоси на полицю.

На світі все знайдеш, от тільки матір рідну не зможеш замінити ніким.

У нашій лоцманській слободі край шляху, замість тополь, виросли металеві щогли.

У всьому відчувалася бідність, запустіння.

Поліна зітхає, шанобливо ставлячи перетерті стоси на полицю.

А он старе Монастирище, колись козацькеє село.

Лети, пташко, із заходу сонця, защебечи в шибку.

Петрик, угледівши свого малого господаря, перейшов з розгніваного реву на докірливе гримкотіння.

Погомонівши, молодята пішли із садка.

Не читай лежачи!

Попрацювавши мої друзі пішли грати у футбол.

Бійці пересуваються катакомбами згорбившись.

Ні слова: все мовчить і сидить насупившись.

Прощаючись Радченко поглядає в бік Дніпра.

Із вирію летять курличучі ключі.

Чорна качка тримається на воді розпластавшись.

Одні сиділи на буреломі, інші слухали стоячи.

Усміхнувшись сонце вмить висушило росу.

Ворог під Калинівкою тікав не оглядаючись.

Співають ідучи дівчата, а матері вечерять ждуть.

Не оравши й не сіявши не будеш хліба їсти.

Коло церкви дівчата грали в перепілки, побравшись за руки та співаючи веснянок.

Улас Прохоренко, Іванів приятель, наближався до дівчат.

З-за густих акацій видко широкі сходи - провідники в інший світ.

Грицик, найліпший Саньків товариш, пасе за селом панські телиці.

Маруся була сухорлява, тоненька.

Летить по небу журавлиний клин – посланець із минулого століття.

Навкруги чорне страшне море ─ безодня води і гніву.

Я не знав, до якого міста виїхали мої рідні.

А хіба не святий ставав той день, коли ти сам проводив свою першу борозну?

Голубіє земля, оповита прозорим серпанком

Обговорюючи екологічні проблеми, нас найбільше турбував стан води.

Вийшовши із вагона, у валізи відвалилася ручка.

Вислухавши пацієнта, лікар дав рекомендації.

Згадуючи дитинство, перед моїми очима постає батькова хата.

Про що тут не згадаєш ідучи!

Вишні зацвівши у росах заплачуть .

Весняний вітер нетерпляче зітхає оббігаючи узлісся.

Повільно йшли прислухаючись до переспіву пташок

Ні птиць, ані людей, опріч ясної зірки.

Усі за винятком Марії, здивовано дивилися на мене.

Окрім посуду, трипільці виробляли фігурки матері-землі.

За винятком баби Оришки, Чіпка нікого не любив.

Жайворонки співали над ріллею, високо піднявшись угору.

3 півночі повіяв свіжий вітер, розірвавши пелену хмар.

Село живе мало не споконвіку, притулившись попід горою край затоки.

Уже смеркаючись, ми дісталися моєї малої батьківщини — Канева.

З цими людьми, чесними і простими, він пройшов уже сотні кілометрів і мріяв пройти ще сотні.

Хто ж на цім світі, окрім людини, здатен ще на почуття страждання?

Може, то птахи приносять на своїх крилах весну?

Усі мовчали, дослухуючи звучання останніх слів.

Тільки й дав мені Бог красу – карії очі.

1

2

3

4

5

Духовна культура зв’язана з матеріальною культурою міцними нитками хоч і невидимими.

Саме тут на Київщині Емму Андієвську застала війна.

Микола все стояв похнюпившись.

Княгиня не сідаючи за стіл усе ходила слідом за дівчатами.

відокремленою обставиною

вставним реченням

відокремленим додатком

відокремленим означення

Центральним кутом називають кут утворений двома радіусами кола.

Переворот у геометрії здійснений Лобачевским за своїм значенням не поступається жодному з переворотів у природознавстві.

Омиті росами квітки розтулюють повіки.

Чистенький чепурненький він зовсім не мав нахилу до Федькових забав.