Контрольна робота Україна і світ ( Інтелект України)

Прочитай біографічну довідку та витяги зі спогадів Юлії Філіпович. Дай відповіді на запитання, спираючись на ці джерела.

Юлія Філіпович (позивний* «Вега») — львів’янка, учасниця Революції гідності, воячка-доброволиця, волонтерка, громадська активістка у сфері соціальної адаптації ветеранів війни**.До війни я була студенткою. Вступила саме в той рік, коли почався Майдан. Гарно закінчила коледж, добре склала ЗНО <...>.Я вірила, що можу бути корисною для своєї держави, аби лише було бажання. Спершу я не думала, звісно, що потраплю аж на передову. Хотіла просто допомагати якось тим, хто воює. <...>Повернувшись додому, пішла у військкомат. <...> Свою професію я знайшла не одразу — можна сказати, вона сама обрала мене. Крім власне занять [навчання військовій справі], я намагалася сама більше читати про зброю. Так вийшло, що якось мій побратим не зміг вистрілити з гранатомета, а я саме напередодні про нього читала. І мені вдалось якось перезарядити його й вистрілити. Так я стала гранатометником. Згодом почала ходити на завдання — гранатомет і рюкзак із зарядами за спиною.<...>

Стріляти було неважко. Страху теж не було. Я не уявляла в цей момент ворога, не було перед очима живих людей. Навпаки, в уяві зринали ті, хто залишився за спиною, ці сотні скалічених життів. Я бачила ці будинки в Широкиному [селі в Донецькій області поблизу Маріуполя, за яке точилися запеклі бої з російськими військами], розбиті, покинуті, з дитячими речами. І мене це мотивувало — хотілося захистити їх. Жалю якогось до ворога не було абсолютно. На війні жалість до ворога — це слабкість. Необхідність захищати українців була для мене вищою від усіх інших емоцій. <...> На війні я провела 2015–2016 роки, чи не найгарячіші. Але, якщо чесно, поки що це кращі роки в моєму житті. Тут я отримала унікальний досвід, який мені буде потрібен до кінця життя, набула багатьох друзів у різних куточках України. Це велика цінність. Я підтримую зв’язок зі своїми побратимами, які нині воюють. <...>

Важливо не жити потім лише війною, а розвиватись усебічно. Тож навіть на війні я намагалася не лише вдосконалювати навички вояка, а й розвиватися інтелектуально. Воювати —це не лише стріляти. <...> Тож я вирішила вдома присвятити себе громадським активностям. Я намагаюсь допомагати бійцям, волонтерам, влаштовувати різні заходи.

( Джерело: Подобна Є. Дівчата зрізають коси. Книга спогадів. Російсько-українська війна / Український інститут національної пам’яті. Київ, 2018. С. 108–115.)

Завдання

Якого року Юлія Філіпович стала студенткою? Поясни, як ти це вирахував /

вирахувала.

З якого історичного регіону походить Юлія Філіпович? На теренах якого історичного регіону вона воювала?

Чи є підстави вважати Юлію Філіпович громадською активісткою? Обґрунтуй

свій висновок.