Контрольна робота. Тема "Синтаксична норма"

цікавий за змістом, навколо причалу, іти назустріч

так швидко, шукати вихід, лебедина пісня

шалений успіх, уже переміг, оригінальний за фахом

ще не знайдений, упродовж години, дотримати слова

Заміж вийти - не дощову годину пересидіти.

А ось тепер будемо вечеряти всі разом.

Моє серце прагне буять на просторі.

Будить спогад давня пісня, пада в трави і зника.

На небі сонце - серед нив я.

Син від розкоші вередує.

Цього року вродило краще.

Зима крізь вії дивиться на світ.

По селу застрибало відлуння цокоту сокири.

Навколо запахло чебрецем і м'ятою.

Напечемо солодкої цибулі, з підчеревини насмажимо шкварок.

Передсвітанкова весняна тиша рідних полів.

Бережи честь замолоду.

Ночвами моря не перепливеш.

І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь.

Щозміни норму виконуємо на сто відсотків.

Вітер у гаї нагинає лозу і тополю.

Цілу ніч на дворі виє хуга, плаче, деренчить у віконнім склі.

Ой, не хочу хатки, а ні сіножатки, ні ставка, ні млинка, ні вишневого садка.

А фіолетово, а синьо при хаті півники цвітуть.

Обов'язковість, уважність - риси справжніх людей.

Ховає час печаль і сум за ґрати.

Дощ і чорнобривці пахнуть осінню.

Їхні очі - любов і благання.

У тихім сквері серед віт мармурова Венера.

Вузенька вулика. Стіна, повита хмелем.

У синіх вітрах листя лопушине.

Свої спогади світлі, але щемливі.

розкидаючи рожеві плями по піску.

і тепло із собою забирало.

і надворі почало вже темніти.

ніби пірнало в безкрає море.

Я знову згадав ті хвилини, що душу п'янили мою.

Настав час, коли вечірній сутінок швидко западає в нічний.

Чим глибше за пагорби поринало сонце, тим нижчою ставала заграва.

Поки геній стоїть, витираючи сльози, метушлива бездарність отари свої пасе.

Як парость виноградної лози, плекайте мову.

Моєму серцю снишся ти, як морю сняться урагани.

Розливається кров і по жилах тече, ніби пахне вона лободою.

На рідні землі сіячі вертаються, щоб сіяти святе своє зерно.