Контрольна робота. Складносурядне речення. Складнопідрядне речення

складним із сурядним і підрядним зв’язком

складним із підрядним і безсполучниковим зв’язком

складним із сурядним, підрядним і безсполучниковим зв’язком

складним із сурядним і безсполучниковим зв’язком

Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.

У комірці все стояло так, як він покинув.

Звали його Сіроманцем, і він був найстарішим вовком у світі.

Так міркуючи, Олег рішуче попрямував додому.

Я не вірю що непорядком можна дійти порядку.

Де старий спотикнеться там нехай молодий добре напнеться!

Вона все співала та співала доки не сховалась на леваді у вербах.

Там де вітер шарудить бузиновий цар сидить.

Об берег плеще хвиля, і тужно плаче дзвін...

Сторож брязнув ключами, одмикаючи важкий здоровий замок.

Жовте листя, на вітрах розвіяне, поховала у снігах зима.

Серце закалатало так голосно, що навіть вуха позакладало.

так що можна було не хвилюватися.

яке вже було близько.

бо було вже пізно.

щоб темрява не застала їх у лісі.

Опеньки з’явились, так що літо скінчилось.

Хоч і чекали всі того гарматного пострілу, усе ж він ударив зненацька.

У козаків-запорожців був дуже гарний звичай, щоб біля всякого статечного козака був джура.

Вони пішли по алеї зі старих волоських горіхів, що стояли довгими рядками понад самісінькою горою.

Іван подумав, що все те йому тільки снилося.

Уже на вулиці помітив, що час од часу зиркаю на годинник.

Пахне хлібом земля, що дала мені сонце й крила.

Ніхто не знав, що трапилося.

Наукова експедиція, яка спеціально досліджувала підземелля, нікого там не виявила.

Трава на полонині така густа, що в ній не можна було просунути ноги.

Віконечок він не зачинив, щоб слухати соловейків.

Так тяглося доти, доки не почало темніти.

Тільки коники сюрчать та перепел іноді підпадьомкує.

І наперед не треба ворожити і за минулим плакати не варт.

Над Дніпром клубочиться задуха і пахне степом сизий деревій.

Нове століття вже на видноколі і час новітню створює красу.

Тепло було й вишні цвіли рясно.

Заснули доли і полонина в тиші спить.

Ураз тряснуло всю світобудову і тиша впала на свічадо плес.

Чи то мій сон чи просто чорна магія чола.

І тільки тепер чоловік повірив, що він удома, що його чекали.

Якщо небезпека застукувала запорожців близько порогів, вони ховалися поміж скелями й по печерах, які й тепер є в скелястих берегах Дніпра.

Вона оглянулась довкола, на ті трави, що дрімали в синім мерехтінні, на той блакитнаво-срібний сон, що натрушував місяць на землю

Данилові здалося, що він уже давно-давно знає Мирославу, її місячні коси, її характерну дівочу ходу, яка чаїть у собі щось нерозгадане, жіноче.

Коли б спитав мене хто-небудь, яку я музику любив у ранньому дитинстві, який інструмент, яких музик, я б сказав, що більше за все я любив слухати клепання коси.

Вдова підводила осінні вії на татарський брід, виглядаючи з нього вже не мужа, а сина, що хлюпався в тому самому човні, у якому куля підрізала Ярослава.

Якби артилерійський технік був говіркіший, він би розповів, якою дорогою ціною здобула дивізія ту золоту далеку сопку.

А хіба не розкіш, як між крилами вітряка підводиться місяць і, знову вибиваючись із темряви, таємниче оживає, куриться степ?