Контрольна робота "Складносурядне речення" 9 клас

Мар’янка, сидячи обабіч дороги, гірко плакала, утираючи сльози рукавом, від того, що відстала від валки, загулявшись у лісочку.

У кожному готовому набої не тільки витрачена моя енергія, а й якась невловима частка самого мене.

Вийшов на сизу піщану косу і, струсивши воду, знову заіржав грізно та бойовито, перегукуючись із громами.

Можливо, не тільки лісник, а й школярі-юннати навідувалися сюди ще та ще в інші знайомі їм місцинки.

З ледарем поведешся – горя наберешся.

У густих верболозах поміж плакучих верб вдень і вночі не втихають закохані соловейки.

Чарка горілки – лиха ківш.

З добрим поживеш – добро переймеш, із лихим зійдешся – того й наберешся.

На наших озерах – ми бачимо гагару лиш на початку вересня.

Собака на сіні – це саме той, хто сам не гам і другому не дам.

Старшого дідового сина звали Карпом, меншого – Лавріном.

Пізня осінь із дощами та вітрами – суцільний смуток на душі.

Найсерйозніша людина, яку я бачила в житті, — моя тітонька.

Історичні факти лишаються фактами, їх можна по-різному пояснювати, але не замовчувати.

Чорта крути за хвіст, а він радий: довший хвіст виросте.

Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест.

Знов зустріча земля годину літню і дерево пахучо зацвіта.

заступивши темрявою небо.

і зависли над молодими садами.

і ринула стоголоса злива.

пішов густий літній дощ.

які змусили все живе зачаїтися.

До кого я пригорнуся і хто приголубить

Згода дім будує а незгода руйнує

Іван порівнявся з колодязем, глянув і аж йому щось йойкнуло всередині з несподіванки .

В одну мить розсунувся простір і стали ближчими зорі

Минуло кілька недовгих хвилин і вони сиділи поруч над водою, в гущавині дикого терника на камені

Співають ідучи дівчата а матері вечерять ждуть

Крізь темну ніч шумів весняний дощ і в унісон із ним шуміли сосни.

Тепло було й вишні цвіли рясно.

Дітям здавалося що вже вечір і що вже невдовзі прийде мама.

і води, цих першооснов життя.

а людина - без щастя.

як квітка без води.

яке яскраво світить високо в небі.

Зумійте бути вольними – і будете вольні.

По узліссі на галявині зеленіє перший ряст і цвітуть проліски і сон-трава.

Мова й пісня – дві найважливіші фортеці, які народ повинен оберігати

пильніше й відчайдушніше, ніж свої кордони.

Слово – полова, але огонь в одежі слова – безсмерна чудотворна фея.

На хуторі вмирає день і гасне перестигла бронза пшениць.

Так по землі приходять весни і по грозі сіяє день.

Навколо стояла така тиша і чути було золотий дзвін переджнивності.

Пахне сіно лугове і зав’язь в чистих росах зріє.

Зрідка пробіжить тут заєць і спиниться на кручі вовк.

Тільки коники сюрчать і перепел іноді підпадьомкає.

Шпаки це імітатори веселі то іволга у пісні їх дзвенить то хлопчик друзів кличучи свистить то соловейко розсипає трелі то колесо немазане скрипить.

Сонце незабаром зайшло зовсім однак небо ще жевріло згасаючим багрянцем.

Минула буря і сонце засяяло

Щасливо співати і жити у ріднім краю і зорям щасливо світити на землю мою.

Здобути волю – то мій рай.

Субота – не робота, і в неділю нема діла.

Сорочка й штанці латані-перелатані, а випрасувала їх мама – і наче знову нові.

Слова – полова, але огонь в одежі слова – безсмертна, чудотворна фея, правдива іскра Прометея.